Sudamericano Sub20: Група А (п'ятниця, неділя) та Уругвай - Парагвай

Колумбія – Еквадор 0:0


Еквадорці грали без Фіделя Мартінеса. Відсутність «команданте» послабила налагоджену систему гри в атаці. Мартінеса не зуміли замінити ані Ґерреро (не вистачає класу), ані Родрігес (хоч і відіграв цілий тайм, лише у першій його третині обидві команди не так очевидно дбали лише про захист власних воріт, тож у Майка було замало можливостей вплинути на хід гри).


Колумбійці максимально серйозно поставилися до суперника і насамперед намагалися зв’язати його у центрі поля. Еквадор, відповідно, менше контролював м’яч, рідше йшли вперед флангові захисники. Під тиском у центрі еквадорці намагалися використовувати довгі передачі, але без особливого успіху.


Водночас довгі передачі та безадресні навіси псували атаки колумбійців, тільки-но вони перебиралися за центральну лінію після як завжди ретельної, але надто повільної підготовки до наступу. Еквадорці встигали відтягнутися і зайняти оборону.



Аргентина – Перу 2:1, Колумбія – Аргентина 2:2


Відкритішим вийшов матч колумбійців з аргентинськими піжонами-мажорами. Аргентинська молодіжка — дивовижна команда. Так, вони талановиті, так, вони індивідуально переважають багатьох суперників, але які ж вони нехлюї. У трьох матчах поспіль пропускати ще «у роздягальні» — ознака занадто самовпевненої купки індивідуумів. На футбольну команду, що хоче здобувати титули, це не схоже. Зі справжнім бажанням грають поки що лише Сальвіо та Веласкес.


Можливо, аргентинці були впевнені, що перший етап пройдуть без проблем, і вже у фінальній частині заграють інакше. Але доведеться грати «інакше» вже проти Еквадору.


У цій групі чотири команди набрали по 5 очок і у вівторок у матчах між собою мають розіграти три путівки до наступного етапу.


Колумбійці у матчі з Аргентиною нарешті налагодили взаємодію на швидкості, і у другому таймі вже за рахунку 2:2 саме вони були ближчими до перемоги.



Уругвай – Парагвай 4:2


«Нестямне насичення красою», — казав Хуан Рамон Хіменес про поезію. Те саме поки що можна повторювати після кожного матчу уругвайців. Вони не просто шукають поезію гри самі. Вони немов запрошують суперника до спільного пошуку. (І цим дуже нагадують «Рівер Плейт» (уругвайський) іншого Хуана Рамона – Карраско, команду, що була окрасою останніх чемпіонатів Уругваю).


Парагвай прийняв запрошення і у першому таймі навіть переважав суперника. Позбавлені необхідності щосекунди думати про захист парагвайці захопилися грою, і виходило у них все дуже непогано.


Уругвай, в свою чергу, якось спокійно сприймав невдачі, неспроможність нав’язати супернику свою гру. Те, що у першому таймі могло видатися відлученістю від бажання перемогти (адже шість очок вже є і можна не хвилюватися), насправді виявилося спокоєм, впертістю впевненої у собі команди, що терпляче чекала свого часу.


Два м’ячі після стандартів прирекли Парагвай на поразку значно менше, аніж дивне рішення Адріана Корії поміняти Ніколаса Мартінеса. Після цього парагвайцям просто нічим було відповісти на вишукані атаки суперника.