Матч дня, 4 січня: "Ташерес" - "Банфільд"

Вже кілька років усе пов’язано з організацією аргентинського чемпіонату нагадує фразу героя Тома Круза з фільму Rain Man: My father is in hell, laughing his ass off. Якраз десь у пеклі має бути зараз Хуліо Грондона, досвідчений хабарник, якого з посади президента Федерації винесли вперед ногами. Приводів пореготати в нього не бракує. Саме з ініціятиви Грондони в лютому 2015-го року стартував чемпіонат першого дивізіону за участі тридцяти команд.

Чому не ста? Запитати про це Грондону було неможливо, бо за кілька місяців до цього він помер, однак немає сумніву, що стариган знайшов би якусь “дотепну” відповідь. А той чемпіонат бовванів осоружним пам’ятником видатному діячеві, бо називався офіційно El Campeonato de Primera Division “Julio Humberto Grondona”. Ще й наступнички Гроднони наче змовилися демонструвати, що він ще нівроку був керівником. Чого варте лише голосування у АФА, яке дало результат 38:38, хоч голосували 75 осіб.

Що стосується чемпіонату, то його викручували як могли. 2015 року зіграли 30 турів із додатковим плей-оф за місця у континентальних турнірах: команди, що фінішували з четвертої позиції до сьомої боролися за вихід до Копа Лібертадорес, з восьмої до двадцятої (так, двадцятої) - до Копа Судамерикана.

Наступного року команди розбили на дві групи переможці яких провели фінальний матч за чемпіонський титул. 2017-го повернулися до формули із одним колом, і вже без додаткових матчів за Лібертадорес та Судамерикану. Тоді вже грало 28 команд, ще за рік скоротили кількість учасників до 26-ти, але довгий одноколовий чемпіонат залишався. Перед сезоном 2019/20 відбулося ще одне скорочення тож зараз маємо 24 команди у першому дивізіоні. Найближчим часом ця цифра не зміниться, бо ані в турнірі, що відбувається зараз, ані у наступному чемпіонаті ніхто не вилітатиме.

Важливий нюанс. У ці дні триває змагання під назвою Кубок Професіональної Ліги. Він стартував у день народження Марадони, матчем за участі команди, яку він тоді тренував. Після смерти Дієго турнір отримав офіційну назву Copa Diego Armando Maradona. На другому етапі маємо дві групи по 6 команд, переможці груп зустрінуться у фіналі 17 січня. У групі А перше місце в заключному турі виявлятимуть у заочній дуелі “Бока” та “Рівер”, а у другій групі в четвертому турі відбувся важливий матч у Кордобі між “Ташересом” й “Банфільдом”. Гості мали перед ним 9 очок, господарі - 5. Ще одним претендентом на фінал була “Хімнасія” із сімома очками.

Коли в Аргентині вирішили позбутися коротких турнірів, то стверджували, що це зменшить тиск на тренерів, сприятиме появі серйозних, тривалих проєктів. Якби ж то. Як звільняли тренерів так і звільняють, навіть коли немає офіційного вильоту. У цьому суперкороткому турнірі чотири клуби все одно поміняли наставників. Окремий випадок - “Хімнасія”, яку очолював Марадона.

Тож команди, у чиїх діях помітна робота наставника, цінуєш особливо. А матчі між такими суперниками справді дозволяють пережити усю гаму почуттів.

Поєдинку в Кордобі додав смаку швидкий гол “Ташереса”. Фраґапане забив головою на 4-й хвилині й навіть якщо “Банфільд” збирався грати стримано, гостям довелося міняти плани. “Ташерес” на початку зустрічі вів гру досить впевнено, з хорошими командними маневрами, вчасними продуманими передачами.

Потроху краще рухався м’яч і у півзахисту “Банфільда”. Джуліано Ґалоппо (21 рік) та Мартін Пашеро (22) частіше зорієнтовували атаки у бік воріт Хоакіна Бласкеса (19). Присутність таких молодих футболістів на полі є ще однією принадою подібних матчів.

На 26-й хвилині Пашеро асистував Ґалоппо й “Банфільд” забив чи не після першої своєї хорошої проникливої атаки. “Ташерес” у ці хвилини більше працював без м’яча й від атак позиційних перейшов до контрнаступу. Гол суперника змусив вже господарів відновити свою присутність на чужій половині, та все ж до п’ятої компенсованої хвилини найяскравішим епізодом була розмова між Томасом Почеттіно й арбітром Патрісіо Лусто. Футболіст “Ташереса” виконав кутовий без дозволу судді й обурився, коли той зупинив гру. Спочатку Лусто обмежився дидактичним поясненням: “Слово, жест, або свисток. Я не вжив жодного з трьох”. Коли ж Почеттіно продовжив скандалити, вдався до виховної роботи: “Я старший за Вас, і ставлюся до Вас з повагою, й прошу Вас про те саме”.

На останніх секундах першого тайму саме Почеттіно вивів “Ташерес” вперед. Після його удару м’яч зрикошетив від Клаудіо Браво й перелетів голкіпера гостей Івана Арболеду.

Суттєво ускладнило життя “Банфільда” вилучення Лусіано Лолло на 52-й хвилині. Адже тайм почали дуже добре й вже у першій атаці небезпечно пробив правий захисник Емануель Коронель. У меншості нагод загрожувати воротам Бласкеса довго не було. В ці хвилини багато що залежало від “Ташереса”, який зі старту другої половини шукав баланс у грі й не збирався віддавати м’яч лідеру групи. Господарі хотіли визначати темп, особливо після червоної картки Лолло.

“Банфільд”недаремно програв лише один з дев’яти попередніх матчів. За будь-яких обставин команда Хав’єра Сангінетті здатна створювати моменти. Шанси були у Фонтани (71 хв) та Родрігеса (79-а), а на 85-й Бласкес якимось дивом парирував удар Куеро.

“Ташерес” із наближенням фінального свистка дедалі очевидніше віддавав перевагу гри на стримання суперника й не поривався в атаку, як на початку зустрічі. Даремно, бо фол Мендеса проти Родрігеса призвів до пенальті й Хуан Альварес забив майже відразу після виходу на заміну.

У компенсований час “Ташерес” пішов вперед ніби саме так команда грала увесь другий тайм, ніби з легкістю продовжили те, що робили всього кілька хвилин тому. Гол Валойєса був винагородою за ці зусилля й надав необхідного драматизму матчеві, в якому якісного футболу було більше до перерви, але й у другій половині знайшлося на що подивитися.