Матч дня, 2 січня: "Барнет" - "Борем Вуд"

Домашні 1:5 у першому матчі сезону можуть означати що завгодно. Принаймні саме так можна себе втішати поки не почнуть, хоч і після кількох вдалих поєдинків, нагромаджуватися нові вкрай неприємні результати - 1:3, 1:4, 2:5, 0:6. На їхньому тлі нульові нічиї та мінімальні поразки здаються ледь не ознаками “покращення вже сьогодні”. Насправді ж означали вони лише одне - керівництво клубу помилилося, коли вирішило влітку поміняти тренера.

Не надто приємна новина на будь-якому рівні, але особливо “тішить” цей факт, коли йдеться про п’ятий дивізіон, та ще під час пандемії. Бо навіть найбільші песимісти розраховували на “боротьбу за місце у плей-оф”, і аж ніяк не сподівалися побачити “Барнет” на передостанньому місці на початку нового року.

У минулому, вкороченому чемпіонаті, вдалося проскочити на сьому позицію. Попри те, що у “Барнета” було 54 очки, а у “Стокпорта”, наприклад, 58. Однак лондонці зіграли аж на 4 менше, тож мали більше очок у середньому за гру. У першому матчі плей-оф дива тривали. Увесь поєдинок на полі “Йовіла” пройшов у очікуванні зливи м’ячів у ворота “Барнета”, адже моментів для цього було вдосталь. Підсумкові 0:2 на табло навіть відсвяткувати було важко. Ці сприятливі збіги обставин вже починали бентежити. Невже саме так вдасться повернутися до Футбольної Ліги. Поразка від “Ноттс Каунті” поклала край цим мріям, але Даррену Кьоррі не було за що дорікнути. Команда все ж зробила крок уперед порівняно з його першим сезоном на чолі “Барнета”.

Коли 2001-го лондонський клуб вилітав до тодішньої Конференції, Даррен був одним із найкращих у складі, одним із тих, хто мав перервати ту моторошну серію, що почалася в останні дні січня й опустила команду з 11-го місця на останнє.

“Барнет” відтоді зробив кілька мандрівок “туди й назад”, але щоразу, коли повертався до Футбольної Ліги, мріяв лише про те, щоб втриматися у ній якомога довше.

Зараз ситуація дещо інша. У п’ятому дивізіоні зібралося чимало клубів зі значно більшою, аніж у “Барнета”, історією виступів у ФЛ. Додати до них амбіційні проєкти тих, хто рветься до Ліги вперше у своїй історії, й перспективи стають не такими вже й радісними. Може, через це Тоні Клінтхаус вирішив, що потрібен новий тренер. Президент хотів дати клубові новий імпульс, а насправді підштовхнув його до прірви.

Спочатку все виглядало майже оптимістично. Клінтхаус призначив Пітера Бідла, який 2003-го пограв за “Барнет”, а як тренер мав три промоушни із відродженим “Херефордом”. Бідл підняв його до шостого дивізіону, але у вересні 2018-го Пітера звільнили після восьми матчів сезону в північній секції Національної Ліги.

У “Барнеті” новому тренеру довелося починати з пошуку гравців. Кілька провідних виконавців, як у обороні, так і в атаці, пішли з команди, тож Бідлу важливо було не помилитися, особливо у захисті. Вже згадані результати підкреслюють, що із цим завданням Бідл не впорався. Попереду все було не набагато краще. Коли Бідла звільнили, у “Барнета” була різниця мячів 11-32.

Тож Тім Флауерс прийшов із дуже прозаїчною метою - рятувати команду від вильоту. Чемпіон Англії 1995-го (“Блекберн) та володар Кубка Ліги-2000 (“Лестер”) свою тренерську кар’єру починав із роботи з голкіперами. Потім асистував Іану Дауї у трьох клубах Футбольної Ліги, а у листопаді 2017-го приєднався до Марка Єйтса у “Соліхалл Мурс”, який на той момент був останнім у п’ятому дивізіоні. Спільними зусиллями Єйтс та Флауерс залишили “Соліхалл” у Національній Лізі. Марк після цього пішов до “Макклсфілда”, а Флауерс став головним. Під орудою Тіма “Соліхалл” фінішував другим, але поступився у плей-оф “Файлду”.

Зараз Флауерс планує схоже перевтілення для “Барнета”. “Зараз багато пишуть дурниць про стилі гри, - каже Флауерс. - Ти граєш там, де є простір. Якщо суперник відходить, маєш контролювати м’яч, якщо є простір за спинами захисників, запускай м’яча туди. Я хочу бачити міцну, сильну, мобільну команду, яка може пресингувати та багато працювати”.

Першим суперником для Флауерса був “Борем Вуд”. Клуб, що зараз є повною протилежністю “Барнета”, в якому Флауерс став сімнадцятим тренером за десять років. “Борем Вуд” вже п’ять років очолює Люк Ґаррард. До цього він ще п’ять років грав у цій команді, а тренером став у 30. “Борем Вуд” лише за підсумками сезону 2014/15 вперше в історії піднявся до п’ятого дивізіону. Не дивно, що спочатку важливо було закріпитися на цьому рівні (19 місце). Потім команда Люка Ґаррарда почала підніматися. Спочатку одинадцяте місце, наступного сезону четверте й вихід до фіналу плей-оф. На “Вемблі” суперник (“Транмер”) залишився удесятьох вже на першій хвилині, тим не менш “Борем Вуд” поступився 1:2. Невдалою була ще одна спроба у плей-оф вже у минулому сезоні, але ще кілька років тому ніхто навіть не думав, що “Борем Вуд” взагалі гратиме у цьому дивізіоні.

Тож Флауерсу потрібно було підготувати “Барнет” до протистояння з командою, що виграла до цього чотири матчі поспіль, зокрема, гарантувавши собі (вперше) місце у третьому раунді Кубка Англії.

“Мобільну команду, що може пресингувати” Флауерс бачив хвилин п’ятнадцять. Після цього оборону “Барнета” почали проходити у найбанальніший та найбрутальніший спосіб. Довгий пас голкіпера зі штрафного, 36-річний Метт Рід скидає головою у вільну зону й Кабонго Тшиманга відкриває рахунок. Рід більше схожий на викидайла з нічного клубу, аніж на футболіста, але це не завадило йому тероризувати центральних захисників “Барнета” Бена Ньюджента (можливо найбільш провальний літній трансфер) та Білеля Мохсні.

За кілька хвилин після першого голу гостей чудову реакцію продемонстрував орендований у “Лейтон Орієнт” дебютант Майлс Джадд. У ефектному стрибку він парирував удар головою. Проблема полягала у тому, що Майлс все ж є захисником, тож арбітр оцінив дії Джадда червоною карткою та призначив пенальті. Тшибонга забив знову, але згодом Ньюджент, замість того, щоб вибити м’яч подалі після подачі з кута поля, виклав його на ногу екс-гравцю “Барнета” Тому Чемпіону. І це ще справжній воротар господарів Скотт Лоач зробив кілька сейвів, не гірших за сейв Джадда. Перший тайм міг закінчитися і за більшої переваги “Борем Вуда”.

Друга половина була формальністю. “Барнет” прагнув будь-що знову не пропустити шість, як у попередньому матчі з “Честерфілдом”, Ньюджент та Мохсні з цим не погоджувалися, тож Лоачу довелося ще кілька разів рятувати команду.

Порятунок, це справді єдине, про що можна думати після таких видовищ. Тіму Флауерсу доведеться добряче попрацювати, аби ця шатія-братія перетворилася на “міцну, сильну та мобільну команду”. Він, тим не менш, обіцяє “зрушити небо та землю”, щоб це сталося.