Бразилія - Уругвай 2:3
0:1 - Емільяно Гомес, 59; 0:2 - Чьяппакассе, 66 (пен.); 1:2 - Лінколн, 69; 2:2 - Лукас Кандіду, 84; 2:3 - Пабло Гарсія, 92
Карлосу Амадеу треба було вирішити, як перебудувати групу атаки після дискваліфікації Родрігу. Лінколн увесь турнір грав непереконливо, тому у стартовому складі вийшов під нападниками Рамірес, а попереду розташувалися Жонас Торо і Тете, які частіше діють на флангах. Зіграности та плавкости в цьому варіанті не вистачало, але на перших хвилинах несподівано почали помилятися уругвайці.
Насамперед Мендес, який на 9-й хвилині дозволив вискочити віч-на-віч Торо. На щастя для уругвайців, той вирішив віддати передачу і м’яч вдалося перехопити. Потім ще кілька разів уругвайці встигали виправити власні неточності й не давали супернику завершувати атаки ударами. Самі ж вони йшли вперед досить рідко і не надто злагоджено.
Надалі можна було спостерігати за досить специфічним розвитком подій. Бразильці не додавали. Зокрема тихо було на лівому фланзі, куди Амадеу поставив Лукаса Кандіду якраз в розрахунку на його більшу агресивність в атаці. Але оскільки не поліпшували свою гру й уругвайці, бразильці продовжували більше контролювати м’яч і до перерви ще один момент створили. Тете різко пробив з носка метрів із дванадцяти, Родрігес зреагував. Відповіли уругвайці ударом з льоту Батісти, після якого м’яч пройшов над перекладиною.
А найкращий момент команда Фабіана Който створила на останніх секундах компенсованого часу. Майже 48 хвилин довелося чекати змістовної комбінації. Завершував її Чьяппакассе, сам-на-сам із голкіпером, із шести метрів. Феліпе відбив м’яч ногою.
На другий тайм вийшов Лінколн і це дещо скособочило схему збірної Бразилії. Рамірес продовжував грати по центру, Жонас Торо змістився на лівий фланг, а на правому розрахунок вочевидь був на ривки Емерсона або зміщення Ігора чи Маркуса Антоніу. Хоча у деяких атаках на цьому фланзі опинявся і Торо.
Уругвай, без замін та перестановок, намагався зберегти знайдені насамкінець першої половини “налаштування”. Також краще почали пресингувати. Завдяки цьому уругвайці значно більше часу, аніж у першому таймі, проводили біля чужого штрафного майданчика. І конвертували цю присутність у забитий м’яч на 59-й хвилині. Ефектний удар Чьяппакассе зі штрафного Феліпе парирував, але від перекладини м’яч відскочив на Гомеса, який забивав у порожні ворота.
Бразильці спробували піти вперед і отримали контратаку, в якій Чьяппакассе накрутив Тулера, заробив та реалізував пенальті. Лише тоді Бразилія спромоглася на яскраву відповідь. Маркус Антоніу видав ювелірний пас майже від центрального кола, Лінколн впорався двома дотиками і скоротив відставання в рахунку.
Уругвайці не збиралися закриватися, а грали досить збалансовано. Боселлі ледь не забив зі штрафного, трохи згодом Феліпе відбив удар Чьяппакассе. Цей відкритий характер поєдинку залишав бразильцям надію. Суперник виглядав краще, але в обміні атаками вони скористалися своїм шансом. Нарешті добіг до чужого штрафного Лукас Кандіду і класно упіймав м’яч після передачі Емерсона з протилежного флангу.
Обидві результативні комбінації бразильців, може, трохи й випадали із загальної логіки матчу, а радше навіть із логіки їхньої гри в атаці, але тим не менш були розіграні чисто й красиво. Нічия була б Бразилії непоганим результатом. Якби все не зіпсував гол-красень Пабло Гарсії. Його удар під перекладину встановив результат, який краще відобразив співвідношення сил у цьому матчі.
Еквадор - Колумбія 1:0
1:0 - Леонардо Кампана, 95
На стартовий склад еквадорців вплинули дискваліфікації Джона та Емерсона Еспіноси. Інакше навряд чи у Хорхе Селіко були б підстави, щось радикально міняти навіть після поразки в минулому турі. Натомість наставнику колумбійців треба було не лише замінити в центрі оборони дискваліфікованого Рейєса, а й знайти нарешті оптимальну формулу гри попереду.
Цього разу з’явилося тріо центральних півзахисників, яке повинно було не лише витримувати силову боротьбу з потужними опонентами, а й визначати динаміку переходу до атаки. На перших хвилинах боротьбу здебільшого програвали, і еквадорці маневрували хоч і без моментів, але досить впевнено. У попередніх матчах збірна Еквадору вже демонструвала це вміння не поспішати, накопичувати перевагу поступово. Відкрити рахунок могли на 25-й хвилині після подачі Ресабали зі штрафного та удару головою Альварадо. М’яч влучив у перекладину. У колумбійців за десять хвилин до цього вище воріт пробив головою Толоса і це був по суті єдиний гострий епізод за його участи у перші півгодини.
Від ідеї з трьома опорниками тренер збірної Колумбії відмовився ще до перерви, після того, як Морено цілком міг отримати не жовту, а червону картку. Вийшов Карбонеро, гравець значно мобільніший, вийшов тоді, коли вдалося хоч якось перевести гру на половину еквадорців. Насамперед завдяки швидкості та наполегливості Ангуло на правому фланзі. Розвинути цю активність збірна Колумбії прагнула в другому таймі. Але це був випадок, коли добрий та на доброго наскочив. У боротьбі еквадорці не поступалися, тож більше п’ятнадцяти хвилин будь-кому із суперників важкувато було продертися до воріт.
Цю динаміку змінила атака еквадорської команди на 62-й хвилині. Кампана пробив неточно після прориву Плати правим флангом, однак надалі еквадорці краще набирали швидкість і точніше зорієнтовували свої комбінації. У суперника не було очевидних, якісних рішень в атаці, проте колумбійці дуже добре встигали переорієнтуватися на гру в захисті.
Швидко відходили назад, чітко займали позиції й це дозволяло впевнено зустрічати регулярні випади Альварадо, Плати та інших. Замало було нейтралізовувати чужі атаки, команда, що мала одне очко після двох матчів, повинна була забити. А з цим було сутужніше. Справді небезпечно пробив хіба що Енаморадо на 77-й хвилині.
Подальші спроби тиснути на захист еквадорців нічого не давали, а оскільки команда Хорхе Селіко теж не відмовлялася від претензій на перемогу, вона отримувала більше простору для своїх атак.
Особливо у компенсований час, коли колумбійці сподівалася повторити драматичну перемогу в матчі зі збірною Чилі. І м’яч справді опинився у сітці. Тільки цього разу у сітці воріт Кевіна Мьєра. Попри втому (Селіко так і не зробив жодної заміни) Ресабала запустив Плату вперед філігранним пасом, той перевів у центр, і Кампана бив із лінії воротарського вже у порожні ворота, бо Мьєр ще спробував перехопити м’яч, але еквадорці розрахували все точніше.
Венесуела - Аргентина 0:3
0:1 - Адольфо Гаїч, 59; 0:2 - Адольфо Гаїч, 65; 0:3 - Адольфо Гаїч, 83
Достатньо подивитися, коли забивала Аргентина, щоб зрозуміти, який саме тайм став поки що найкращим для неї на турнірі. Можливо, позитивно вплинув візит Ліонеля Скалоні, який працював із цими хлопцями ще у серпні. Він святкував кожен забитий м’яч наче звичайний уболівальник, бо чудово розумів, наскільки важливим є цей хет-трик для Гаїча особисто та для всієї команди.
Але до того, як Гаїч нарешті підтвердив репутацію бомбардира, був напружений перший тайм, в якому команди створили небагато моментів, одначе тримали хороший темп. Причому більше своїми структурованими атаками визначали характер поєдинку венесуельці. Аргентинська збірна насамперед демонструвала непоступливість у боротьбі, оперативно встигала реагувати на розвиток комбінацій і вже потім шукала власні продовження. Удар Де Ла Веги у перекладину на шостій хвилині міг суттєво змінити сценарій, але час хавбека “Лануса” настав вже після перерви.
Він розганяв чи не кожну атаку, а деякі сам і завершував. Важливо, що у ці хвилини значно гірше діяли венесуельці. Між лініями утворився незвичний для цієї команди розрив. Від цього страждала якість атак, і для відповідей суперника залишалося вдосталь простору. Особливо помітно це стало після першого голу. Гаїч впевнено виграв боротьбу у Наварро і скористався довгим пасом із глибини. У матчі першого етапу з Бразилією перед голом суперника помилився Мангана, а зараз Наварро не встояв проти потужнішого опонента.
Гол цей став ще й вагомим психологічним чинником. Аргентинці значно впевненіше виглядали у боротьбі. Вони, до того ж, ще й не опускалися до своїх воріт, а зустрічали суперника біля центральної лінії. А після перехоплень м’яча покладалися на натхнення Де Ла Веги та вправність Гаїча у штрафному майданчику. Вони й організували другий м’яч у ворота Ольсеса. Ефектною була передача й від Анібаля Морено, коли Гаїч оформлював хет-трик. Пас, який підкреслив, що Аргентина упіймала комфортну для себе гру. Так, гру “від суперника”, але важливо, що хоч у сьомому матчі чемпіонату принаймні з цим вдалося визначитися.
Венесуельці ж вперше за два тижні не витримали напруги жорсткого протистояння. До цього команда Рафаеля Дудамеля у таких ситуаціях трималася краще. Наскільки визначальним буде вплив цього програного тайму, стане зрозуміло вже у наступному турі, коли венесуельці зустрінуться з Колумбією, якій перемога Аргентини ще залишає примарні шанси пробитися на чемпіонат світу.
1. Уругвай 2-1-0 5:3 7
2. Аргентина 2-1-0 5:2 6
3. Еквадор 2-0-1 3:2 6
4. Венесуела 1-1-1 3:4 4
5. Колумбія 0-1-2 0:2 1
6. Бразилія 0-1-2 2:5 1
Наступний тур, 7 лютого
Аргентина - Уругвай
Еквадор - Бразилія
Венесуела - Колумбія
