Fútbol español: Тікі-така, 23 тур

Атлетик – Лас-Пальмас 0:0

Команда з Більбао увесь сезон страждає від «віялових відключень» енергії. Ще й графіку ніякого немає. Важко передбачити, зрозуміти, коли саме «Атлетик» втратить динаміку. У ці хвилини, як майже завжди у цьому поєдинку, рух гравців стає порожнім, не має ідейного наповнення, що відрізняло б його від біганини навмання.

Гості до перерви ще якось прагнули не втрачати з поля зору ворота Кепи, але з наближенням фінального свистка дедалі більше розуміли, наскільки важливо буде вдруге поспіль зіграти на нуль й набрати бодай одне очко на виїзді.

Вільярреал – Алавес 1:2

Рахунок «Алавес» відкрив трохи всупереч логіці подій на полі, одначе є важливий нюанс, який слід взяти до уваги. Після появи Абелардо хіба що тільки на «Сан Мамесі» команда була кволою й неконкурентоздатною. У всіх інших випадках «Алавес» змагався. Зокрема й за свої нагоди для ударів, за свій час із м’ячем біля чужих воріт. Особливо це стосується матчів на чужих полях.

Тож витримувати тиск суперника, та ще й на його стадіоні, та ще й такого, як «Вільярреал», «Алавесу» од Бога положено. Така турнірна ситуація. А вже потім усе залежить від того, наскільки зуміли зберегти витримку, наскільки точно розіграють контратаки. Терпінням і працею всього добудеш. Всього чи ні, та принаймні точно трьох очок, на які, може, й сам не надто розраховував.

Малага – Атлетико 0:1

На «Росаледі» Сімеоне дебютував як тренер «Атлетико». І зараз команда ніби знову проходить період, коли має звикнути до ідей тренера. А поки це станеться, важливо вхопити за максимумом найсолодшого, тобто результату. Тому смачненького у матчах «Атлетико» зараз обмаль. А коли забивають глухому аутсайдеру вже на першій хвилині, то виникає тільки одне запитання: «Скільки ще до кінця?». Саме це, здається, найбільше цікавить Сімеоне під час матчу.

Леганес – Ейбар 0:1

Героїчний кубковий похід став історією, й «Леганесу» не вдалося швидко й безболісно перелаштуватися на матч чемпіонату. Бракувало традиційної міцности у взаємодії усіх ліній, послідовности у розвитку атак. Ба більше, він був занадто примітивним, тож на останніх хвилинах господарі зосередилися на тому, щоб нейтралізувати енергійного суперника. Особливо після вилучення Сіоваса. І якраз це виходило добре. Аж до 94-ї хвилини. «Ейбар» може сміливо казати, що знайшов те, що шукав із більшою наполегливістю та більшим бажанням упродовж всього поєдинку.

Реал – Реал Сосьєдад 5:2

Після розгрому «Депортиво» сан-себастьянці навряд чи сподівалися, що «Реал» зіграє у захисті так само, як галісійці, але самі вони так і не продемонстрували виразно та чітко, як планували зупиняти атаки мадридців. Пропустивши на першій хвилині, команда Еусебіо пливла за течією, а на «Бернабеу» це особливо небезпечно, бо можна потрапити у такий вир, з якого вже не вибратися. Так воно й сталося.

«Спокійніше» було аж за рахунку 0:4, коли й гості отримали змогу показати, що теж вміють комбінувати. Так, як малі теж можуть трохи похизуватися на «справжньому» полі, коли дорослі вже закінчили гру.

Севілья – Жирона 1:0

Найкращим гравцем у господарів став Серхіо Ріко. У «Жирони» були матчі, в яких створювали значно менше, але набирали очки. А цього разу і пенальті не забили, й потім тільки й залишалося, що за голову хапатися після чергового сейву голкіпера «Севільї».

Варто відзначити, що без Пери Понса, який травмувався наприкінці першого тайму, центр півзахисту «Жирони» втратив чіпкість у відбиранні м’яча й це трохи розв’язало руки севільцям. Та навряд чи вони б святкували перемогу без майстерности свого воротаря.

Барселона – Хетафе 0:0

Триматися. Бігати, не виключатися ані на мить. І триматися хай там що. Інакше на «Камп Ноу» такій команді, як «Хетафе», грати не можна. Значно заможніші клуби, зі складом, повним гравців зі скаженими контрактами, діяли саме так. А Пепе Бордаласу що скажете робити? Тож він налаштував своїх футболістів на гру, що не обіцяла ніяких винагород та премій, бо одного голу «Барси» було б достатньо, щоб усі ці плани залишилися теорією.

Зовсім інше — коли йде час, а рахунок не міняється. Та ще й «Хетафе» бува так грамотно переходить в атаку, що навіть тягне помріяти про сенсацію. Хоча гості такими зухвалими мріями не переймалися. З кожною хвилиною вони наближалися до результату, на який до початку матчу погодилися б не вагаючись.

І якщо розгризти міцний бордаласів горішок не в змозі навіть Луїс Суарес, значить, наставник гостей заслужив цю нічию.

Сельта – Еспаньйол 2:2

Кіке Санчес Флорес може зараз гастролювати країною й давати майстер-клас на тему: «Як не грати у футбол й набирати очки». Це той випадок, коли ретельно занотовуватиме навіть Сімеоне.

Валенсія – Леванте 3:1

Після поразки від «Атлетико» казали, що «Валенсія» грала «на рівних», але, мовляв, у суперника «залетіло». У Мадриді «Валенсія» зіграла жахливо. Аж занадто у кількох попередніх матчах «Нуну повіяло та Невіллом наб***ло».

Цього разу, з поверненнням на фланги Солера та Гедеша, це була «Валенсія» Марселіно. Динамічна, з хорошою зміною напрямку атаки. «Леванте» прагнув не відставати, тож матч був одним із найцікавіших у турі. Поки його не спаскудив суддя. Оговотатися після цього гостям було дуже важко.

Депортиво – Бетіс 0:1

Головне запитувати із дуже розумним виглядом. Щоб не виникало сумнівів у солідності. «А що ж змінилося з появою нового тренера?». Одразу після першого матчу цього тренера. Не переймючись тим, що найчастіше відповідь є короткою та вичерпною: «Нічого».

Не тому, що новий тренер поганий. А тому, що у «Депорі», наприклад, за президентства Тіно Фернандеса лише одного разу тренер відпрацював повний сезон у Прімері. А це означає, що розгардіяш так чи інакше про себе нагадає. Навіть якщо на початку можуть бути позитивні емоції та результати. А зараз, що з позитивними емоціями, що з результатом не склалося.