Fútbol Colombiano: "Америка" Калі — переможець Клаусури-2008

У Англії люблять згадувати випадки, коли капітан команди, що програла фінал Кубка, обіцяє «повернутися наступного року і виграти». Кілька разів саме так і було.


Щось схоже, тільки у чемпіонаті, сталося минулого року в Колумбії. У першій половині сезону «Америка» з Калі вийшла до фіналу і у серії пенальті поступилася «Бояка Чико». Після поразки найгірше мав почуватися тренер Дієго Уманья, який назбирав чимало віце-чемпіонств (під його керівництвом «Америка», зокрема, грала у фіналі Кубка Лібертадорес-1996), але все ніяк не міг здобути чемпіонський титул…


Коли «тренер без титулів» повертався до «Америки» у середині 2007-го розмов про чемпіонство не було. «Америка» тричі поспіль не могла пробитися навіть до півфіналу чемпіонату, тож завдання Уманьї було «простим». Налагодити гру, зробити команду конкурентоспроможною.


Ще одна причина такої скромності апетитів клубу-гранду — так званий список Клінтона, до якого «Америка» потрапила через давні зв’язки з наркомафією. У цьому списку, який з’явився у жовтні 1995 року фігурують кілька сотень колумбійських фірм. Вони не мають права на торгівлю зі Сполученими Штатами, у самій Колумбії серйозно обмежений рух коштів на їхніх рахунках, а місцеві компанії, що з ними співпрацюють, «скоюють злочин».


Після того, як Америка залишила «Америку» майже без засобів для існування, команда з Калі все ж здобувала час від часу трофеї, але криза, у розпал якої (всередині 2007-го) втретє очолив «червоних дияволів» Уманья, здавалася найсерйознішою за ці 12 років.


На що робити ставку команді, яка не може дозволити собі солідні трансфери? Звичайно, на власних виконавців. Уманья був потрібен ще й як майстер роботи з молодими гравцями.


Можна сказати, що результат був миттєвим. У Клаусурі-2007 «Америка» була другою у півфінальній групі. Потім був фінал проти «Бояка Чико». І, нарешті, перемога у чемпіонаті.


За ці три турніри еволюціонувала гра команди. Якщо на початку роботи Уманьї «Америка» була яскраво вираженою контратакувальною командою, то поступово з’являлося вміння грати «першим номером», нав’язувати супернику високий темп та закривати його на власній половині поля.


Склад суттєво не змінювався. З кожним зіграним матчем додавалося впевненості, і тому після поразки від «Бояка Чико», капітан Карлос Вальдес цілком міг би пообіцяти, що наступного разу «Америка» виграє фінал.


Дозріти до перемоги і здобути її — різні речі. Свій шанс можна і не використати. І навіть напередодні фіналу Клаусури не було ніяких гарантій. До того ж «Америці» протистояв «Індепендьєнте» з Медельїна. Команда з блискучим плеймейкером (Омар Перес), чудовим воротарем (Альдо Бобаділья) та молодим голеадором Джексоном Мартінесом.


«Америка» виграла перший матч (1:0 на виїзді), вийшла вперед у другому. Момент справжнього випробування команди на чемпіонський гарт настав, коли «Медельїн» зрівняв рахунок. «Америка» ще могла все випустити з рук.


І все ж Уманья працював недаремно. «Руки» виявилися міцними. Дві розкішні контратаки у другому таймі підтвердили закономірність успіху «Америки».


Одна із закономірностей «післяуспіху» — втрата ключових гравців. «Америка» ризикувала ще більше. Спокусливу пропозицію з Близького Сходу отримав Уманья. Розставання виглядало неминучим.


Уманья залишився. Насамперед заради Кубка Лібертадорес. У якому «Америка» може й не проб’ється до фіналу, як 12 років тому, але точно спробує показати всьому світу, чого вона навчилася за останні півтора року.



Типовий склад у Клаусурі-2008 (12 гравців, які найчастіше виходили на поле)


Адріан Бербія (31 рік)


Уругвайський голкіпер вкотре довів, що є одним з найкращих на континенті. Спокійний, з відмінною реакцією та вмінням обирати позицію, він забезпечив ті надійність та впевненість у захисті, що так потрібні команді-чемпіону.


(Бербія перейшов до "Жуніора" з Барранкільї, і його замінив у "Америці" інший уругваєць Алексіс В’єра)


Карлос Вальдес (23 роки) — Джон Харольд В’яфара (32 роки)


Центр оборони не єдина ланка, у якій Уманья поєднав перспективного вихованця клубу з досвідченим партнером. У цій парі, попри свій вік, зіркою все ж є Вальдес, який у складі молодіжної збірної був чемпіоном Південної Америки. Вміння та бажання працювати, хороша взаємодія дозволяли їм підчищати помилки одне одного. Результат — 24 пропущених м’ячі у 26 матчах.


Пабло Армеро (22 роки), Іван Велес (24 роки)


Флангові півзахисники «Америці» не були потрібні. Ці двоє закривали свої фланги з неймовірною енергією. Лівий захисник Армеро перейшов до «Палмейраса». І це, поки що, найсерйозніша втрата «Америки». Вражає обсяг роботи Пабліто. Таке враження, що сил у нього завжди на кілька матчів поспіль.


Джон Валенсія (26 років), Хайме Кордоба (20 років)


Центральні півзахисники, котрі були і легенями, і ногами, і серцем команди. Та сама працездатність, що у й інших, помножена на непоступливість у боротьбі та вміння грамотно розпочати атаку.


Валенсія знаний своїми штрафними. Ні, він їх майже ніколи не забиває. Він їх просто б’є. Десятками за сезон. Страждають ті, хто стає у стінку, руки голкіперів, каркас воріт та будь-яка живність, яка заґавилася. Але Джонні продовжує бити.


Пауло Аранго (24 роки), Харрісон Отальваро (22 роки), Вільмер Парра (25 років),
Віктор Кортес (32 роки), Адріан Рамос (22 роки)


Саме у цьому чемпіонаті «Америка» Уманьї досягла того балансу у грі, що дозволяє вдало захищатися і чимало (39 м’ячів) забивати.


Так звана «група атаки» могла заплутати і приголомшити будь-який захист.
Кожен з цієї п’ятірки міг під час атаки опинитися на різних позиціях і якісно виконати те, що було необхідно.