Crónicas del Nuevo Mundo: Венесуела, Парагвай, Чилі

Венесуела

Перший матч Апертури-2016 судила жіноча бригада. Річард Кіс та Енді Ґрей, яких звільнили з британського Sky Sports за сексистські «жарти» на адресу лайнсвумен, удавилися б якщо раптом коментували б цю гру.

І все ж «Самора» - «Естудіантес» (Каракас) приваблював зовсім іншим. У складі господарів росте нова зірочка венесуельського футболу. Зараз, звісно, більше уваги прикуто до Адальберто Пеньяранди, який встиг проявити себе у «Гранаді» й дещо несподівано був відправлений до «Вотфорда», іншого клубу, що належить родині Поццо.

За Пеньярандою, вихованцем «Депортиво» з Ла-Ґуайри, теж варто ретельно стежити. А серед молоді, що виступає у чемпіонаті Венесуели, ось вже рік як найцікавішим гравцем є десятий номер «Самори» Йєферсон Сотельдо. Починав Сотельдо у дитячій команді клубу «Каракас» як центрфорвард, а вже у «Саморі» його перевели до півзахисту.

З’являтися на полі він почав ще позаминулого сезону, а дебютував у першій команді ще у 16 років. Утім, саме з січня 2015-го він є не лише гравцем основи, а й одним з лідерів команди. У попередньому чемпіонаті, що завершився перемогою «Самори», Сотельдо забив 12 м’ячів.

Крихітний (160 см), тендітний атакувальний півзахисник подобається насамперед блискавичністю та зрілістю своїх рішень. У нього голова справжнього енґанче, тож завжди можна очікувати від Сотельдо несподіваного для захисника пасу чи маневру. У матчі з «Естудіантес» (2:1 на користь «Самори») він спочатку віддав результативну передачу, а потім відзначився сам.

Трохи раніше «Самора» вже відправила до Європи перспективного футболіста. Джона Мурійо запросили до «Бенфіки», а зараз він грає в оренді за «Тонделу». Мурійо більше тяжіє до флангу, більш різкий, більш «вертикальний». Сотельдо може починати гру ближче до флангу, але потім неминуче опиняється там, де найкраще може впливати на дії команди. Дивитися за цими переміщеннями 18-річного малюка надзвичайно цікаво. Адже на наших очах здібний футболіст бере на себе дедалі більше відповідальності, «розширює» футбольне поле для себе самого, бо від цього виграє і він сам, і команда.

Чилі

Коли щойно пішов «на підвищення» один з найцікавіших тренерів континенту, пошук нового наставника стає серйозним викликом для керівництва клубу. Може й не переобтяженого титулами (два чемпіонства за 95 років існування), але відданого певній ідеї за межами поля, а віднедавна й безпосередньо на ньому.

Пабло Ґєде не просто виводив «Палестино» до групового турніру Кубка Лібертадорес уперше за 36 років. Він це зробив завдяки енергійному, багато в чому виснажливому стилю гри. Стилю, який би сподобався Марсело Б’єльсі. Сам Ґєде, вже у аргентинському «Сан-Лоренсо», так формулює свої принципи: «Я хочу, щоб суперник перед грою з нами думав: «Сучині діти, пресингують 90 хвилин й не перестають бігати, а як м’яч у них, то сорому нам завдають»».

Ґєде та його робота варті окремої розмови, а чилійському «Палестино» треба було підібрати наступника цьому своєрідному наставнику. І як це зробити? Звичайно, можна було б особливо не перейматися цими філософськими питаннями. Зрештою старенький стадіон «Ла Сістерна», з не надто якісним газоном, наче натякає, що не цьому клубу викобенюватися й прибиватися до гуртку футбольних модерністів. Можна було запросити когось перевіреного, надійного, когось, хто може б не обіцяв доводити супротивника до сказу, але гарантував би спокійне життя у елітному дивізіоні.

Добре, що у «Палестино» вирішили інакше. Команду, що після фіналу одного чемпіонату, грає у плей-оф за виживання вже у наступному, (Клаусура-2008, Апертура-2009) недаремно колись довірили саме Ґєде. Хороший футбольний смак для «Палестино» не менш важливий за турнірні показники. Або як каже Б’єльса: «Те, як ти щось робиш, є важливішим за те, що ти завдяки цьому виграєш».

Тому «Палестино» очолив 36-річний Ніколас Кордова. Після роботи у штабі молодіжної збірної Чилі це його перший самостійний досвід. З трьох стартових матчів «Палестино» вдалося побачити два і у обох Кордова дуже мало часу провів безпосередньо на лаві. Він постійно біля поля, постійно підказує, постійно заохочує до гри, що має струмувати. І команда реагує. Комбінації «Палестино», що призводили до взяття чужих воріт, стали окрасою перших турів чемпіонату. Поки що команда йде серед лідерів. Чи залишиться вона там, чи виграє щось покаже час. Але тут точно знають, як саме вони хочуть це зробити.

Парагвай

Зіграно всього два тури і ще ніби зарано занадто фокусувати увагу на аутсайдерах. Та й у одного з них вже є перенесений матч. І зіграв «Лібертад» одразу з «Олімпією», чинним чемпіоном та принциповим суперником у «чорно-білому класико», що отримало свою назву від кольорів клубів. Тож передостаннє місце є умовним, і варто очікувати на зміни на краще вже найближчим часом. Питання у тому наскільки вагомими будуть ці зміни, у чому саме полягатиме «на краще».

Після домінування у 2014 році («Лібертад» виграв обидва чемпіонати), команда не спромоглася серйозно боротися за титул у 2015-му. У минулорічному Кубку Лібертадорес не вийшли з групи, забивши у шести матчах групового турніру всього 5 м’ячів, а у Судамерикані програли бразильському «Шапекоенсе» вже у одній восьмій.

Відтак, змінився тренер. «Лібертад» очолив 64-річний уругваєць Едуардо Рівера, який не перший рік тренує у Парагваї, а минулого року його симпатичний «Спортиво Лукеньйо» дійшов до півфіналу Копа Судамерикана.

У матчі з «Олімпією» нова команда Рівери була ще далекою від темпової, збалансованої гри, яку безумовно хоче бачити у виконанні своїх підопічних уругвайський наставник. З початку матчу «Лібертад» надмірно залежав від суперника, здебільшого реагував на дії «Олімпії» й не міг чітко сформулювати власні аргументи.

Вже у другому таймі, за рахунку 0:1, коли господарі самі були не проти дещо відрегулювати свою активність, «Лібертад» почав частіше комбінувати безпосередньо біля штрафного майданчика «Олімпії». Могли навіть уникнути поразки та все ж загальний обсяг командної роботи, її якість, ще не дотягують до рівня претендента на титул. Можливості змінити це у Рівери є, а от команда, що вже на цьому тижні стартує у кваліфікації Копа Лібертадорес залишила більш безрадісне враження.

«Ґуарані» програв обидва матчі із загальним рахунком 1:5. У першому з них, на виїзді проти «Насьйоналя», гості мали чисельну перевагу з 26-ї хвилини. До вилучення Робіна Раміреса, який відкрив рахунок на дванадцятій хвилині, «Насьйональ» діяв значно розкутіше й цікавіше. Активність «Ґуарані» обмежилася лише коротким відрізком на старті. Потім команді Фабрісіо Басси не вдавалося нормально запустити свою атакувальну гру.

У обраній тренером схемі 3-4-3 зовсім зблякло діяли флангові форварди Боґадін та Корреа, а з латералів достатньо енергійним був лише Іван Ґонсалес.

У меншості «Насьйональ» віддав м’яч супернику, але дуже довго «Ґуарані» вистачало лише на удари здалеку, з якими блискуче впорався один з найкращих голкіперів чемпіонату Парагваю Ігнасіо Дон. Як слід пробити з меж штрафного Клаудіо Корреа зумів лише за рахунку 0:2, коли й часу на камбек залишалося обмаль.

До першого матчу з еквадорським «Індепендьєнте дель Вальє» Фабрісіо Бассі необхідно знайти ефективніші засоби ведіння гри. Інакше одного представника у КЛ Парагвай може недолічитися.