Copinha 2016: Півфінали, фінал

Минулого року сенсацією Копа Сан-Паулу став прорив до фіналу «Ботафоґу» з міста Рібейрау-Прету. Зараз любителі несподіванок мали вдовольнитися хіба що виходом «Америки» до півфіналу. Та й це не такий вже сюрприз, адже клуб зі штату Мінас-Жераїс свого часу навіть вигравав Копінью. Турнір справді вийшов досить логічним, а у фіналі зустрілися дві дійсно найкращі команди.

Обидві мали відіграватися у півфіналі, обидві зробивши це підтвердили, що здатні знаходити оптимальні рішення не лише за сприятливих умов. «Корінтіанс» у матчі з «Крузейру» повели до перемоги футболісти, що вийшли на заміну. До цього виходи на поле у другому таймі не мали ніякого додаткового навантаження. Здебільшого долю матчу вже було вирішено, тож появи того ж Клаудінью можна було вважати ледь не формальністю.

А от у півфіналі, за рахунку 0:1, кожен з резервістів розкрився як гравець, що розуміє свою роль на полі, й може посилити, зробити ефективнішими командні дії. «Фламенгу» досить швидко зумів відігратися й надалі вже поступово дотискав «Америку», хоч та й намагалася пручатися. І якщо «Америка» до якості гри інших півфіналістів трохи не дотягувала й її виліт не здивував, то поразка «Крузейру» варта уваги.

Команда і у попередніх поєдинках бувало брала паузи, що здавалися занадто беззмістовними. Були вони відносно короткими, не впливали на підсумкові результати, а коли «Крузейру» все ж починав рух до чужих воріт, то вміння «десятки» Алекса та Рікі Сенни вистачало аби наповнити змістом та емоціями одразу кілька матчів.

Проти «Корінтіанса», за переваги в рахунку, не вдалося розподілити час. Формально у цій ситуації «Крузейру», як люблять казати, «грав на контратаках». Насправді ж, саме гри ставало делалі менше. Пастка у яку потрапляють й значно досвідченіші, доросліші футболісти. Хороша робота у захисті поступово стає єдиним пріоритетом, починається здаватися, що лише завдяки цьому можна виграти. Коли ж суперник забиває стає зрозуміло, що це дійсно лише «здавалося».

Особливо коли протистоїть така невтомна команда, як «Корінтіанс». Увесь турнір подопічні Осмара Лосса якраз напрочуд вміло «хронометрували» свою гру. Що б не робив суперник, «Корінтіанс» обов’язково повертався до динамічної, комбінаційної роботи в атаці. І на цьому тлі «Крузейру» цілком логічно виявився гіршим.

Значно важче було припустити хто ж буде гірше у вирішальному матчі. Обидві команди грали 4-3-3. Це, до речі, цікавий нюанс, бо ще кілька років тому в матчах Копіньї домінував варіянт 4-2-2-2, а цього разу більшість грандів обрали систему з трьома півзахисниками. І здебільшого лише один з них був плеймейкером. У 4-2-2-2 нюанс якраз у тому, що перед двома опорниками виходять два футболісти здатних вести гру.

Відсутність ще одного «диригента» компенсовували у найкращих командах Копіньї-2016 номінальні флангові форварди, а також деяки суто номінальні опорники, що діяли значно багатобічніше. Колись це називалося просто «центральний півзахисник», а вже потім на світ з’явилося недолуге box-to-box.

Яскравим прикладом такого гравця центру поля став Майкон з «Корінтіанса». Його рейди вперед, чітко узгоджені з маневрами партнерів, призводили й до його власних забитих м’ячів, і до чудових передач.

У звичному стилі «Корінтіанс» почав діяти у фіналі десь хвилини з десятої. До цього свої аргументи намагався сформулювати «Фламенгу», чиї принципи гри не надто відрізнялися упродовж турніру. Хіба що «Фла» трохи більше за «Корінтіанс» виявлявся вразливим після втрат м’яча й у цілому дещо більшим було навантаження на захист та голкіпера.

«Корінтіанс» отримав можливість для тривалішого контролю м’яча, коли організував пресинг на чужій половині. Запрацювали фланги й однією з передач з правого боку вишукано скоритався Ґабріел Васконселос. Вдруге господарі забили після блискавичної контратаки. Знову команда Осмара Лосса дала зразок блискучої взаємодії на швидкості.

У будь-якому іншому матчі турніру перемога вже нікуди б не втікла. А от «Фламенгу» почав робити те, про що попередні суперники «Корінтіанса» лише мріяли. Хвилини з тридцятої «Фла» поступово перегрупувався й знову контролював м’яч. З мінімумом загроз воротам Філіпе до перерви, але необхідний ритм упіймати встигли. Після відпочинку взагалі полетіли на суперника значно енергійніше і вже на 53-й хвилині рахунок був нічийним. У такому логічному турнірі абсолютно логічним стало визначення переможця у серії пенальті. У ігровий час і «Корінтіанс», і «Фла» постали гідними претендентами.

Післяматчові одинадцятиметрові запам’яталися, окрім іншого, трьома жовтими картками. І звісно ж драматизмом. Перші три удари гравці «Корінтіанса» виконали бездоганно, а у «Фла» не зумів переграти голкіпера Клебер. До другого поспіль титулу залишалося зовсім трохи. І Матеус Перейра пробив вище воріт. Після голу Лукаса Пакетá, що встановив рівновагу, п’ятий пенальті своєї команди не забиває Васконселос. Героєм мав стати голкіпер «Фламенгу» Тьяґу. Саме він забив вирішальний пенальті у серії з «Баїєю». Тільки пробити Філіпе він зміг. Тож довелося тягнути удар Клаудінью, а титул приніс «Фла» удар Патріка.

Другу за п’ять років перемогу «Фламенгу» в Копіньї не назвеш ані випадковою, ані незакономірною. У фіналі довелося використовувати «фотофініш», але тільки через те, що за трофей змагалися команди різниця між якими справді була мінімальною. «Фла» був точніший у деталях, а вирішальний матч став гідним завершенням цікавого турніру.