понеділок, 19 жовтня 2015 р.

Ma semaine: Бойс, "Стандард", "Ніцца"


Ліам Бойс

Від одного з найкращих бомбардирів сезону очікуєш більшого.Особливо у матчі проти лідера чемпіонату. Хоч лідер і приїхав до Дінґволла після трьох поразок поспіль, а «Росс Каунті» лише поразка у дербі, в попередньому турі, не дозволила продовжити власну безпрограшну серію до двох місяців. А може якраз саме через це. Бо якщо хтось і підходив до цього матчу впевненим у собі, то це мав бути 24-річний Ліам Бойс. Одинадцять точних ударів у 12 матчах сезону були найкращим цьому підтвердженням.

Спочатку, щоправда, ані в нього, ані у команди не надто й виходило створити «Абердіну» якісь проблеми. Першими загрози почали створювати гості. «Росс Каунті» втягнувся в гру завдяки невтомним маневрам своєї пари форвардів. Вони першими починали боротьбу за м’яч, вони ближче розташувалися до центральних півзахисників, аби покращити вихід з оборони.

Нагоди для взяття воріт не забарилися. І саме Бойсу раніше за інших гравців «Росс Каунті» випав шанс відкрити рахунок. Технічно обігравши захисника, він мав лише завдати завершального удару. Пробив Ліам, як тоді здалося, вкрай невдало. Потім з’ясувалося, що це ще була чи не найкраща його спроба.

«Росс Каунті» вже значно переконливіше за «Абердін» вів атаки. На повну потужність запрацював на лівому фланзі Фостер, чий прохід призвів до першого голу. По перерві взагалі сталося диво. До цього у других таймах десяти матчів чемпіонату в «Росс Каунті» був лише один забитий м’яч. А тепер забили вже на 49-й хвилині й надалі впевнено довели справу до перемоги.

Єдине, що затьмарювало заслужений успіх — страждання Бойса перед воротами суперника. З усім іншим проблем не виникало. Ліам навіть асистував партнеру, коли господарі забивали вдруге. І лише він сам ніяк не міг нормально пробити. Після одного з таких «ударів», хтось, хто міг би побачити його вперше, цілком резонно б зауважив, що такому форварду нема чого роботи навіть у шотландській Прем’єр-Лізі.

Насправді ж, цифри у Бойса, що у «Кліфтонвіллі», що у «Росс Каунті» досить пристойні. І тренер збірної Північної Ірландії повернув його до команди після чотирирічної відсутності. Тож у Дінґволлі сподіватимуться, що цей невдалий особисто для форварда матч буде винятком у загалом успішному сезоні.

«Стандард»

Інша тактична схема, зміни у стартовому складі. Після двотижневої перерви у чемпіонаті «Стандард» Янніка Феррери був готовий до перемоги. Ще й матчі з прямим конкурентом. Конкурент це, щоправда у боротьбі за виживання, й зустрічалися передостання та остання команди чемпіонату Бельгії, але що зробиш, якщо зараз одному з грандів бельгійського футболу настільки важко.

Перемоги, нехай і мінімальні, на старті сезону трохи приховували проблеми з організацією гри. Зрештою не вражали у перших турах й інші традиційні фаворити. Очікували, що «Стандард» підтягнеться та після невдачі у плей-оф Ліги Європи у Л’єжі вирішили, що станеться це вже з іншим тренером. Потім довелося проковтнути ганебні 1:7 у Брюгге й зрештою оголосити, що вдалося переманити із «Сент-Трюйдена» одного з найцікавіших молодих тренерів країни.

З Феррерою на чолі команда мала одразу почати трощити усіх суперників. Принаймні вдома. Адже календар був сприятливий. Матчі з «Локереном», «Льовеном», «Вестерло». Що ж тут може бути складного?

Окрім логічних поразок на виїзді від «Гента» та «Генка» (ці команди зараз просто сильніші за «Стандард»), у трьох «легких» домашніх матчах набрали одне очко. Під керівництвом Феррери у шести матчах — нічия і п’ять поразок. Зрозуміло, що тренер постійно шукає як реанімувати команду і зміни перед матчем проти «Вестерло» це підтверджували. Попри ці спроби «Стандард» повторює елементарні помилки, у найпростіших ситуаціях.

Перший свій гол «Вестерло» забив завдяки банальній «обрізці» Діно Арсланагіча. Другий — коли ніхто із гравців «Стандарду» не спромігся зупинити рейд Схаутердена. І це ж ще «Вестерло» не все використав. Була б на його місці команда більш впевнена у собі, невідомо чим би все закінчилося. Натомість гості билися, насамперед, за всього лише другу перемогу у чемпіонаті й звичайно робили це переважно біля власних воріт.

«Стандард» відповів голом дебютанта, 18-річного ганця Бенджаміна Тетте, але знову залишив враження команди хаотичної, знервованої. Так було і зі Славолюбом Мусліном, і Феррера поки що не знайшов ліків від цієї хворості.

Кажуть, що він хоче запросити трьох гравців із «Сент-Трюйдена» й дуже незадоволений воротарем — Йоаном Тюрамом. Так це чи ні, усі кадрові мрії треба відкласти до зимової перерви. І знайти спосіб піднятися з останнього місця найближчим часом.

«Ніцца»

Найбільше м’ячів забила зараз у Лізі 1 не потужна команда Лорана Блана зі Златаном, Кавані та іншими. Найкраща атака чемпіонату — в «Ніцци», яка ще й зіграла на матч менше. Такої результативності не було навіть у перший сезон Клода Пюеля, коли «Ніцца» фінішувала четвертою.

У перших п’яти турах цього чемпіонату «Ніцца» виграла лише один матч, забила 7 м’ячів. У проекції на увесь сезон це мало б означати місце може навіть за межами першої десятки із досить скромною середньою результативністю.

Те, що сталося потім здається дивом. «Ніцца» приголомшила навіть не перемогами (вже чотири поспіль) і кількістю точних ударів (17 у чотирьох турах). Справжнім відкриттям є вишукана, змістовна гра команди.

Ще одна несподіванка — форма Хатема Бен Арфа. Після поневірянь у клубі «Нуво Шато», раніше відомому, як «Ньюкасл», Хатем раптом знову фонтанує ідеями, він сповнений бажання творити. Раптовість ця певною мірою лякає, бо хтозна на скільки цього запалу вистачить.

Це стосується й усієї команди. Скільки триватиме ця дивовижна серія? Якщо «Ніцца» збереже такий рівень командної взаємодії, то досить довго. Адже справа не лише у Бер Арфа та його магії. Навіть попри втрату Алассана Плеа, «Ніцца» не розгубила анітрохи цілісності у роботі з м’ячем.

Команда дуже сильно працює позиційно. Гравець, що володіє м’ячем має кілька реальних варіантів для продовження комбінації. За таких обставин навіть контроль біля власного штрафного стає першою фазою атаки й надалі м’яч дбайливо доправляється до воріт суперника.

Дбайливість ця випливає з оптимального вибору позиції. Рух футболістів усіх ланок продуманий та злагоджений. І це суттєво зменшує ризик безглуздих втрат м’яча.

«Ніцца» не вражала у цих чотирьох матчах надпотужним пресингом, здатністю вибігати результат. Усе в її грі крутилося навколо м’яча. Особливо яскраво це було помітно на тлі м’язистого, але не надто багатого на футбольний розум «Ренна». А трохи раніше «Ніцца» витримала, та ще й на його полі, тиск «Сент-Етьенна».

Шкода, що матч із ПСЖ аж у грудні. До того часу багато що може змінитися. «Ніцца» може втратити цей чарівний блиск й повернутися до значно прозаїчнішої гри. А якби вони зустрілися зараз, то це був би матч найзамаожнішої команди Франції з найкращою.