Ligue 1: Olympique Lyonnais

Величезний банер накрив увесь сектор. На ньому були зображені зірки минулого, ті, хто здобував славні перемоги та титули. Карім Бензема навіть подякував у твітері за «таку честь». Теперішні ж футболісти «Ліона» віддячили впевнеою перемогою над «Тулузою».

Попри те, що обіграли одного з аутсайдерів сезону, успіх цей мав важливе психологічне значення. Упродовж кількох днів до матчу журналісти тільки й встигали повідомляти про «кризу», «проблеми у стосунках між футболістами» та із сумом коментували турнірну таблицю групи Ліги Чемпіонів. Одне очко у трьох турах не спонукало до оптимістичних прогнозів.

Після того як гонитва за перемогою у ЛЧ ледь не спустошила клуб фінансово, «Ліон» перейшов до іншого режиму. Найкращі залишали команду, за них отримували дуже непогані гроші й поступово зменшувалися борги клубу. «Ліон» знову сконцентрувався на власній академії, вихованці якої регулярно поповнюють основний склад. Цього сезону стабільно грає у старті 5-6 таких футболістів.

Повернення до Ліги Чемпіонів поставило президента клубу перед вибором. Відпустити за гідну винагороду тих, на кого був серйозний попит, чи все ж спробувати зберегти ключових виконавців. Вдалий продаж Клінтона Н’жи (12 мільйонів за 37 матчів у Лізі 1, 15 з них у стартовому складі) означав, що пріоритетним буде другий варіянт.

Іншим, зокрема найкращому бомбардиру минулого чемпіонату, запропонували нові, значно вигідніші контракти. Коли ж на старті сезону Александр Ляказетт ніяк не міг відзначитися, свист на його адресу лунав не лише через брак забитих м’ячів. В уяві публіки вже сформувався образ футболіста, якому суттєво підвищили зарплату і який через це перестав «викладатися» на полі.

Сам Ляказетт трохи згодом зізнався, що його неприємно вразила поведінка президента, який не забарився розповісти скільки саме тепер отримують провідні гравці. Ситуація з Ляказеттом стала лише однією з проблем на початку сезону.

Бомбардирство перейняв на себе Набіль Фекір. І після чотирьох м’ячів у чотирьох перших турах він зазнає важкої травми у матчі за збірну Франції. У той день Набіль цілком міг грати за Алжир, адже на користь цієї країни він начебто був готовий зробити вибір. Подейкують, що на остаточне рішення вплинули два фактори: порада агента обрати Францію, бо це «краще для клубної кар’єри» та наполегливість Дід’є Дешама.

У лазареті «Ліона» Фекір приєднався до Клемана Ґреньє. Той нещодавно обмовився, що готовий навіть закінчити з футболом, якщо «ці тортури не припиняться». За увесь минулий чемпіонат він зіграв 6 матчів, а цього сезону на полі ще не з’являвся.

Непереконливі результати були в «Ліона» і на старті минулого сезону. Після чотирьох турів команда була сімнадцятою, а з Ліги Європи вилетіла ще у серпні. Але потім з 12 вересня до 22 лютого «Ліон» зазнав у чемпионаті однієї поразки й у січні очолив турнірну таблицю. За титул поборотися не вийшло, та безумовним успіхом став вихід до групового турніру ЛЧ.

І з тягарем матчів у цьому турнірі та Лізі 1 «Ліон» поки що впоратися не може. Не завжди, щоправда, через низьку якість гри. Справді провальних матчів за три місяці сезону було не так вже й багато. Були посередні, в яких «Ліон» брав три очки (виїзд до Ґенґаму), були й пристойні, в яких результат міг би бути кращим («Марсель», «Гент», «Валенсія»).

У більшості поєдинків команда виконує звичний за тренерства Юбера Фурньє обсяг роботи. Намагається традиційно поєднувати тиск на флангах зі швидкими, в один дотик, комбінаціямі по центру. Бракує іноді якоїсь дещиці, але це якраз може бути різниця між графіком з одним матчем на тиждень, як минулого сезону, і більшим навантаженням, зокрема психологічним, у перші місяці поточного. Навколофутбольні конфлікти, справжні та уявні, лише посилюють цей тиск, не дають команді діяти розкутіше, повніше розкрити свій потенціял.

Окрім Фекіра та Ґреньє травми, нехай і не такі серйозні, були й у інших гравців. Зокрема у центрі оборони. Ця зона за іменами не є найпотужнішою у чемпіонаті Франції, але попри усі проблеми менше за «Ліон» поки що пропустили всього дві команди. Це, безумовно, ще й заслуга голкіпера Антоні Лопеша, який у березні дебютував у збірній Португалії й цілком може бути кандидатом на участь у чемпіонаті Європи.

Досить швидко адаптовується до нової команди Сержи Дардер. У «Малазі» він здебільшого діяв на позиції опорного півзхисника. У «Ліона» дещо інша схема гри у середній лінії, на більш звичній для Дардера позиції розташовується Максим Ґоналон, тож Сержи у «ромбі» Фурньє виходив ближче як до правого, так і лівого флангів і йому не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти усі нюанси вимог тренера «Ліону».

Якийсь час пішов на адаптацію і у Вальбуена. Мабуть остаточно він освійчився з роллю диригента у виїзному матчі з «Марселем». Гістерія навколо повернення «зрадника» на «Велодром» зашкалювала. І вже безпосередньо на полі Вальбуена не ховався, шукав м’яч, шукав гру, розумів, що цього від ньго очікують, хоч і з різних причин, і свої, і «чужі», які ще вчора йому аплодували. Приємно, що перерва у кар’єрі не зменшила жагу Вальбуена до футболу. «Ліон» від цього може лише виграти.

За винятком неприємної ситуації з Ляказеттом, уболівальники, насамперед ультрас на Virage Nord, постійно підбадьорюють команду. Окрім банеру перед матчем з «Тулузою», були й інші, не менш ефектні. Кожен з них мав водночас і нагадати про перемоги у минулому, і надихнути на нові звитяги.

Наступний матч «Ліон» грає на виїзді проти «Труа». Класичний випадок гри-пастки. У подібний самолов потрапила у минулому турі «Ніцца». Суперник ще не виграв жодного матчу, йдє останнім і «Ліон» безумовно вважатимуть фаворитом. Але «Труа» Жана-Марка Фюрлана грати вміє, хоча й не скажеш, якщо орієнтуватися виключно на цифри у таблиці.

Сам «Ліон» теж зараз тільки цифрами не поясниш. Є цікавий тренер, є талановиті гравці, є певний стиль гри. І попереду ще чимало матчів, що визначать повноцінну картину сезону. Бажанням вимірювати успіх всього шістьма матчами ЛЧ іноді можна лише нашкодити.