День такий

Суперщось
Знайомий баскетбольний тренер якось дуже коротко пояснив причину невдачі команди у одному з матчів: “День такий”. Можна іронізувати з такого пояснення, намагатися шукати більш “серйозні” причини. Але кожен, хто стикався з цим у ігрових видах, зрозуміє, що криється за цією коротенькою фразою. Бо це не вигадки. Бувають дні, коли незрозуміло чому усе йде зовсім не так. Не проходять комбінації, що так легко вдавалися у попередніх зустрічах, кожен рух ніби уповільнюється якоюсь невидимою силою, а кожен нереалізований шанс є жорстоким нагадуванням про те, що саме сьогодні нема чого й намагатися щось змінити.

Суперфінал чемпіонату Аргентини НОБ програв “Велесу”, коли Соса взяв пенальті. У цього епізоду був особливий підтекст. “Велес” вже забив, але Куберо отримав другу жовту якраз перед одинадцятиметровим. “Ньюеллз” мав би зрівняти, й ще більше години грати у більшості. Ще й бити пішов Начо Скокко, футболіст, який відіграв феноменальний сезон. Після непереконливого початку усе мало б повернутися на користь команди Мартіно. Соса одним стрибком не лише впорався з ударом Скокко, а ще й “підготував” суперників до нових хиб.

Після пенальті гра йшла під гаслом: “День такий”. У діях “Ньюеллза” можна виокремити суто тактичні та інші проблеми, що не дозволяли створити більше нагод. Та все одно, як це часто трапляється у таких матчах, якісь шанси з’являються. Й саме тоді гравці НОБ “слухняно” пускали м’яч повз ворота.

Таким” день був і з суто організаційної точки зору. Старий апартаник Грондона давно навчився вдаватися до новозаведень й нічого при цьому не міняти. Суперфінал став ще однією порожньою вигадкою. Обидва учасники вийшли на гру у ранзі чемпіона. Зміна вивіски суттєво не позначилася на форматі. Два коротких турніри досі сприймаються як Апертура й Клаусура, хоча й з іншими назвами.
Старт ЛЧ
Ліга Чемпіонів вже стартувала. Мало хто звертає на це увагу у розпал відпусток гравців провідних команд, але ці дні перших раундів є особливими для команд та футболістів, про яких у серпні навряд чи хтось згадуватиме. Хоча усі вони як можуть викладаються на полі й заслуговують на визнання своїх нехай і скромних, але досягнень.

Мессі, Роналду, Левандовськи ще не скоро заб’ють свої перші м’ячі у новому розіграші ЛЧ, тож героєм-бомбардиром поки що стає Ісмаель Беко Фофана. Вихованець славнозвісної академії АСЕК “Мімозас” до Європи приїхав ще сім років тому, коли йому було 16. Англійський “Чарльтон” не зумів тоді отримати для нього дозвіл на роботу й почалися мандри по орендах. Норвегія, Франція. За чотири роки Фофана забив один м’яч. На якийсь час навіть повернувся на Батьківщіну. Вже звідти Ісмаель переїхав до Вірменії й у складі “Ширака” його нарешті прорвало.

Чотирнадцять м’ячів, чемпіонський титул. Коротке відрядження до іранського “Зоб Ахана” нічим не запам’яталося, а ось перший матч ЛЧ 2013/14 Фофана відіграв натхненно. Двічи залішався віч-на-віч з голкипером й холоднокровно розбирався у ситуації. Потім на дальній штанзі замкнув скориговану рикошетом подачу з лівого флангу.

Це був такий день, коли можна заплющити очі й уявити на місці грізного клубу із Сан-Маріно якогось іншого суперника, про голи у ворота якого говоритимуть по всьому світу.