вівторок, 2 липня 2013 р.

Трансферні нотатки

Thiago Alcantara
Стосунки гравців та клубів поступово пройшли різні стадії й потроху встановлюється диктатура футболістів, вміло скерованих всюдисутніми агентами. Переходи заради більшої зарплати, такі природні у інших галузях, сприймаються у просякнутому відданістю уболівальницькому середовищі ледь не як зрада. Для цього іноді є вагомі підстави. У сучасному клубному футболі трансфер до більш заможної команди не завжди тотожний можливості професіонального удосконалення. Закумульовані гроші приносять подекуди титули, та вкрай рідко допомагають створити щось справді непересічне. Тоді висмикування яскравих виконавців просто через те, що на це є гроші дратує ще більше.

Інші причини для переходу на цьому тлі ніби й стають не настільки вагомими, але насправді саме у таких випадках частіше можна простежити взаємодію багатьох факторів, що впливають на долю гравця. Тьягу Алкантара є вихованцем “Барселони”. У рідній команді йому поки що давали не так багато ігрового часу. І ось вже вишикувалася черга з бажаючих дати йому цей час.

Парадоксально, що претендентом номер один на Алкантару є МЮ. Звідти зовсім нещодавно саме через брак ігрового часу у першій команді пішов Поль Погба. Пішов й відіграв хороший сезон у “Ювентусі”. Навряд чи є сенс стверджувати, що Погба щось комусь довів. Цікаво те, що навіть готові завжди дати шанс своїм вихованцям клуби можуть іноді сприймати їх не так, як це роблять інші. У таких випадках розставання, як це було з Жераром Піке, є лише епізодом. Подібні ситуації завжди густо замішані на нюансах. Хто, коли саме, що й кому сказав, хто і що зробив, яке рішення прийняв.

Зараз Тьягу готовий розглянути запропоновані варіанти, клуб начебто не проти гравця відпустити. Якщо дійдуть згоди, чом би й ні?

Хоч би тому, що під час дяких матчів минулого сезону не зникало відчуття, що колись супроводжувало тоді ще рідкісні виходи на поле іншого кантерано. Йому теж могли запропонувати піти в оренду, а може, хтозна, й продали б. Але поступове вростання Андреса Іньєсти у гру першої команди, його футбольне дозрівання не залишилися непоміченими. Це були маленькі штрихи. Маленькі, але вкрай важливі для клубу з певним стилем гри. Прійняття рішень у тому чі іншому епізоді ставало саме “барселонським”, чі це стосувалося гри у атаці, чи дій у захисті.

Подібні емоції викликала й гра Тьягу, незалежно від того, на якій позиції він опинявся на полі. Свою глибоко барселонську сутність він доводив ніби й достатньо переконливо. Можна навіть залишити “за кадром” впевнену гру на молодіжному чемпіонаті Європи. Йдеться про гармонію у стосунках між футболістом та клубом. Його рідним клубом. Можливо усе ще зміниться й іншим буде сприйняття цієї ситуації. Але зараз здається, що продаж Тьягу стане помилкою і для нього самого, і для “Барселони”.
.
Valenciennes

Розкішному старту “Марселя” у минулому чемпіонаті (шість перемог у шести матчах) жорстко поклав край “Валансьєнн”. Красиво та яскраво команда Даніеля Санчеса розбила тодішнього лідера турніру й привернула увагу до свого потенціалу. У перших шістнадцяти турах “Валансьєнн” програв лише чотири рази. П’ятої поразки зазнали вже у матчі з новим лідером. ПСЖ виграв на виізді 4:0, але рахунок не ввів у оману. “Валансьєнн”, як і у більшості матчів першого кола, намагався діяти змістовно, не опускав руки навіть у вкрай несприятливій ситуації.

Ще у грудні команду можна було сприймати як претендента на місце у єврокубках. Вже у січні залишилося констатувати, що запас очок дозволить спокійно пережити друге коло й не потрапити до болота “боротьби за виживання”.

Пішли з команди Фуед Кадір та Жил. Надовго вилетів Гаель Данік, був травмований Карлос Санчес. “Валансьєнн” другого кола мало нагадував команду, що так натхненно трощила “Марсель”.

Влітку до “Ліона” перебрався Данік. У “Лор’яні” відтепер гратиме Венсан Абубакар. Зміцнівши під опікою Жила, йде й Ізімат-Мірен.

Прийшов поки що Ауреліан Кіцу, в оренду взяли Жана-Кристофа Баєбека. Слабка втіха після таких масштабних втрат. Даніелю Санчесу доведеться створити нову команду. Тренеру “Валансьєнна” не позаздриш, але й побажати успішно впоратися з цим завданням треба обов’язково.

Немає коментарів: