Gold Cup

Сьогодні стартує Золотий Кубок КОНКАКАФ. Два роки тому змагання було надзвичайно цікавим, і цього разу можна очікувати не менш напруженої та захопливої боротьби. Кілька рядків про команди, що зіграють на тринадцяти стадіонах США.

Група А

Мартініка

Тьєррі Анрі не зіграє. Місцева Федерація усе робила для того, щоб все ж залучити легендарного футболіста, але КОНКАКАФ не пішов назустріч. Тож у центрі увагу будуть інші французи: Йоанн Аркен, Ґреґорі Арнолен, Кевін Олімпа та Фредерік Пікійонн.

Варто звернути увагу на найкращого бомбардира у історії команди. Кевін Парсемен відзначився 22 рази. Його ефективна гра у атаці й надійність захисту дозволили Мартініці пройти груповий етап на Карибському Кубку й зрештою кваліфікуватися на Золотий Кубок.

Напад команди Патріка Кавелана навряд чи отримає багато можливостей проявити себе проти суперників дещо іншого калібру, але Мартініка цілком здатна, як і збірна Ґваделупи у 2011-му, зробити все для того, щоб якомога дорожче “продати” свою шкіру й не бути занадто легкою здобиччю.

Канада

У складі немає ветеранів Дуейна Де Росаріо та Атіби Хатчинсона. Схоже, що настав час звикати до нових імен, до нової збірної Канади. Бліда гра у Золотому Кубку-2011, гучний виліт з кваліфікації чемпіонату світу змусили зайнятися серйозною перебудовою.

У заявці є молоді надії Рассел Тейберт, Самуель П’єтт, Кайл Беккер, Ренді Едвіні-Бонсу, Донейл Хенрі, Джонатан Осоріо. Лідером команди має бути Джуліан Де Гусман, один з найдосвідченіших гравців цієї збірної.

Призначення Беніто Флоро за кілька днів до турніру фактор цікавий з точку зору віддаленішого майбутнього, адже офіційно він почне роботу вже після Gold Cup. Хоча творець славного Queso Mecánico не так часто брався до справи упродовж останніх дев’яти років, він є не найгіршою кандидатурою для роботи з новим поколінням канадських футболістів.

Панама

Хуліо Делі Вальдес продовжує свою роботу перші плоди якої можна було побачити два роки тому. Зміни на краще проявляються саме у збалансованості та поступовій шлифовці командної гри.

Але є один психологічний нюанс, що може вплинути на виступ збірної Панами. Вальдес не бере кількох провідних гравців й дедалі частіше можна почути, що головним завданням є вихід на Мундіаль, а ось континентальний турнір вже й ніби не настільки важливий. Та чи настільки вже додала команда, щоб ось так перебирати змаганнями й розставляти пріоритети настільки холоднокровно. Адже може вийти як у збірної Замбії, що невдало виступила на Кубку Африки, а потім не виграла надважливий відбірний матч у Судану.

Здається, що якраз панамцям, саме тому, що рухаються вони вперед поступово й розважливо дуже корисно було б зіграти у Золотому Кубку оптимальним складом. Цікаво буде подивитися як Вальдес впорається із завданнями суто психологічного штибу. Якщо він справді знає як слід розподілити не лише фізичні, а й емоційні навантаження, це стане важливим кроком у становленні команди.

Мексика

Говорили, що “основний” склад Мексика виставить на Кубку гаманця Блаттера. Але кожному, хто хоч трохи стежить за мексиканським чемпіонатом зрозуміло, що у заявці на Золотий Кубок повно чудових гравців. А після невдачі у Бразилії, після вильоту молодіжки вже у одній восьмій чемпіонату світу, мексиканцям потрібно хоч якось потішити уражене самолюбство. У деяких товариських матчах команда дещо віддалилася від ігрового ідеалу Хосе Мануеля де ла Торре, що позначилося й на виступах у відборі до ЧС. Тож цей турнір може бути хорошою терапією для збірної Мексики.

Серед гравців, що потрапили до завяки варто насамперед звернути увагу на елегантного півзахисника Карлоса “Гулліта” Пенью та форварда Рауля Хіменеса, який блискуче зіграв у останньому чемпіонаті країни. Але й окрім них буде на кого подивитися. У середнії лінії є Хаві Кортес та Хорхе Енрікес, у нападі Марко Фабіан та “Чулетіта” Ороско.

Група В

Трінідад і Тобаго

Вихід до фінальної частини Золотого Кубка після шестирічної відсутності вже був приводом для оптимізму, але керівництво Федерації наважилося на зміну тренера. Очолив команду колишній гравець збірної Стівен Харт (екс-наставник збірної Канади), а футбольним діректором призначено Лео Бенхаккера, який виводив Т&T на чемпіонат світу.

Зараз підібрався досить непоганий склад. Дензилл Теобальд, Кріс Бьорчилл, Абу Бакр створюють досить збалансоване поєднання у середний лінії та обороні. Приєднався до команди Джастін Хойт, й це можна вважати ледь не зірковим поповненням. Досі у лавах збірної ветерани Карлос Едвардс та Корнелл Ґлен. Попри те, що Ґлен є найкращим бомбардиром серед викликаних на турнір, ефективність атак найпевніше залежатиме від Кенвіна Джонса. У товариських матчах, щоправда, не завжди виходило налагодити хорошу взаємодію між форвардом та півзахистом.

Гаїті

Двох результатів товариських матчів (1:2 з Іспанією, 2:2 з Італією) ніби достатньо для того, щоб серйозно поставитися до цієї команди. Добре скоординована гра проти сильних суперників довела, що Гаїті спробує вирішити певні проблеми у захисті якомога швидше.

На вістрі ж контратак найбільше незручностей супернику мають створювати Пеґеро Жан Філіпп, Кервен Бельфор чи Леонель Сен-Пре.

У останньому сезоні мав достатньо ігрової практики у “Нансі” півзахисник Джефф Луї. Відмінно провів сезон у португальському “Беленесеші” лівий вінгер Ів Дезмаретс. Не сиділи у запасі у своїх клубах й інші викликані з Європи гравці: Соні, Пьєрр, Ляфранс.

Сукупність усіх факторів може й дещо несподівано, але небезпідставно, робить гаїтянську збірну одним з кандидатів на роль збурювача спокою.

У схемі з одним форвардом, яку найпевніше застосовуватиме команда, цікаво виглядають у півзахисті Ерольд Шарль Жуніор та Жан Алешандр, а у атаці Моріс.

Сальвадор

Змінився тренер, але залишається чимало з тих футболістів, які два роки тому чинили у чвертьфіналі більш ніж серйозний спротив збірній Панами. Тоді сальвадорці поступилися у серії пенальті.

Лідером команди знову буде Родольфо Селайя, чиї настирність та маневреність у атаці роблять гру команди значно різноманітнішою.

Але й покладатися тільки на Селайю у цій збалансованій та непередбачуваній групі теж не варто. Родольфо потрібна буде підтримка із середьної лінії, насамперед від Осаеля Ромеро та Андреса Флореса.

Ондурас

Пропускають турнір Майнор Фіґероа, Вільсон Паласіос, Роджер Еспіноса, Еміліо Есаґірре, Джеррі Бенгтсон. Як і деякі інші збірні, ондуреньйос вирішили, що боротьба за путівку на Мундіаль є пріоритетом. Тож на цьому Золотому Кубку отримає шанс юний талант Енді Найяр.

Окрім нього у заявці ще кілька гравців або зовсім без досвіду гри у збірній (Роні Мартінес, Дієго Рейєс, Жерсон Родас), або ж з кількома зіграними у наіональній команді матчами (Орлін Перальта, Александр Лопес, Хосе Веласкес), але на жодного з них не покладали стільки надій, як на Енді.

Група С

Беліз

Дебютанти фінальної частини Золотого Кубка цілком можуть задовольнитися кубертенівським гаслом й пишатися вже самою участю у турнірі. Але два роки тому саме збірна Белізу непогано грала у товариських матчах з деякими учасниками того змагання. Тож зараз є шанс спробувати повторити усе це вже на офіційному рівні.

Найкращими гравцями команди є її капітан Делтон Ейлі та форвард Діон МакКолі, який забив за збірну 16 м’ячів у 26 матчах.

Куба

Питання номер один: “Скільки гравців втече під час чи після турніру?” Схоже, що саме цей критерій стає останнім часом основним у визначенні кількості перспективних футболістів у склади збірної Куби.

Карибський Кубок кубинці виграли у хорошому стилі, грали яскраво та результативно. Та чи зможуть підопічні Вальтера Бенітеса повторити усе це проти значно сильніших суперників? Два роки тому саме класу командного та індивідуального зрештою не вистачило, аби набрати бодай одне очко.

США

І Юрген Клінсманн вирішив дати відпочити багатьом з найкращих гравців. Склад і без цього здається збалансованим та сильним. Але упродовж роботи Клінсманна збалансованості та стабільності не вистачало грі команди незалежно від того, хто виходив на поле чи хто був суперником. Це навряд чи завадить вийти з цієї групи.

Коста-Ріка

Теж є кадрови втрати. Брайан Руїс, Джоел Кемпбелл, Брайан Ов’єдо. Але на своїх місцях усі інші ключові футболісти. Один з лідерів відбору на Мундіаль привезе чи не найбільш ретельно підібраний склад. Після Ла Вольпе робота Хорхе Луїса Пінто здається ковтком свіжого повітря. Збірна Коста-Ріки аж ніяк не втратила дисципліну та організацію, які так любить Ла Вольпе, але й заграла значно цікавіше та винахідливіше в атаці.