Asian Cup: 11-12 січня

КНДР – ОАЕ 0:0


Приємний матч, поки обидві команди підтримували необхідний для якісних колективних дій темп. Корейці у ці хвилини чітко та грамотно виходили зі своєї половині, а після довгих чи середніх передач на форвардів досить швидко підтягувалися для підтримки атаки гравці інших ліній. Пізніше Чжон Тхе Се та Хон Йон Чо занадто часто залишалися у меншості біля чужого штрафного і самотужки ані одному, ані іншому нічого зробити не вдавалося.


Збірній ОАЕ бракувало ще хоч би одного Матара. Все-таки за рівнем розуміння гри, за гостротою прийнятих рішень він переважає більшість зі своїх партнерів по команді. Напередодні турніру, у товариському матчі з австралійцями, сподобався Ісмаїл Аль-Хаммаді. Тоді він вийшов на заміну і запам’ятався швидкісними індивідуальними проходами, що створили певні проблеми для захисту. Але цього разу, попри появу у стартовому складі, привід згадати про його присутність на полі з’явився хіба що на останніх хвилинах.


Взагалі підопічні Катанєца іноді досить довго вичікують, аби взятися до атакувальних дій. Свідомо вони це роблять чи ні, але навряд чи варто зловживати такою манерою. Зрештою вже у цьому матчі невідомо, чим би все закінчилося, якби Хон Чон Йо забив пенальті на сьомій хвилині.



Ірак – Іран 1:2


Важливо було, хто краще контролюватиме неминучі у такому випадку викиди адреналіну. Чинні чемпіони вміліше робили це на старті поєдинку. Блискавичні контратаки іракців стали лейтмотивом перших хвилин, а гол був забитий після надзвичайно чистого та впевненого розіграшу м’яча.


Але з плином часу обидві команди дедалі більше зосереджувалися виключно на боротьбі, на тому, як зупинити суперника. Іракці у цьому вирі потроху втрачали точність переходу в контрнаступ.


Швидкі перехоплення м’яча давали іранцям можливість комфортніше розташовуватися поблизу штрафного. Саме завдяки тому, що всі вже були на потрібних позиціях, так легко і миттєво іранці покарали суперника за невдалу спробу «винести» м’яч зі штрафного.


У другому таймі гострі моменти вигулькували як над хвилями з’являється голова людини, котра потрапила до бурчака. Зрідка і ледве помітно у вихорі коловертня. Іракці вже остаточно втратили здатність впоратися із цим шалом, а от іранці зберегли трохи більше холодної крові, чого й вистачило зрештою для переможного голу.



Узбекістан – Кувейт 2:1


«Гравці приїхали в такому чудовому стані, що й без тренера, здається, можуть впоратися». Заяву узбецького футбольного функціонера не слід сприймати як передчасну похвальбу. Радше можна вважати їх оцінкою зіграності та впевненості команди. У двох матчах було мінімум епізодів, у яких узбеки «провисали», а про те, щоб надовго здобути м’яч суперники могли лише мріяти.


Це при тому, що кувейтці протистояли узбецькій збірній значно грамотніше за команду Катару. Але узбеки взяли своє завдяки зрілості та незворушності своєї гри. На неточності в нападі вони реагували з якимось філософським спокоєм і одразу ж знову запускали механізм своєї атаки, у якому кожен був на своєму місці та вдало виконував свою роль.


А що ж тренер? Він надзвичайно грамотно провів перші дві заміни. Зону, в якій до заміни діяв Шацьких (у цьому матчі Великий частіше з’являвся в центрі, а правий фланг залишав Турсунову), почали використовувати для підключень з глибини центральні хавбеки, і саме після такого рейду забив Джепаров. А Гейнріха Абрамов поміняв одразу після необережного фолу, за який один з лідерів команди ледь не отримав другу жовту картку.


Кувейтцям залишається лише поспівчувати. Команда, від гри якої вражень значно більше, аніж від китайців та катарців, не зможе в останньому турі розраховувати виключно на себе.



Китай – Катар 0:2


Стартова навала, яку спокійно витримали узбеки, зім’яла китайців. Катар знайшов суперника, що «прогнувся» під тиском його емоційного штурму. Метсю скоригував розбалансовані дії захисту, і гострих контратак китайців було у першому таймі не так вже й багато.


Ще менше було виграних єдиноборств у центрі поля. Цей плацдарм китайці здали без спротиву, якого слід було б очікувати від представників дисциплінованої та витривалої нації.


Катарці з легкістю катапультували м’яч до «передпокою» штрафного суперників. А вже там Сорія демонстрував, що такому уругвайцю тільки за збірну Катару й грати, а Юсеф Ахмед забивав свої перші м’ячі за збірну так, ніби вже робив це мінімум кілька десятків разів.


Голи Ахмеда — чудова ілюстрація того, що у цьому матчі все йшло так, як потрібно господарям турніру. У другому таймі китайські футболісти монотонно розминали голкіпера суперників подачами зі стандартів, а коли отримували можливість розіграти хоч якусь комбінацію, то все зводилося до одного з двох варіантів: офсайд чи банальне, зрозуміле захисникам рішення, що закінчувалося втратою м’яча.