CAN-2010: Перший тур. Групи А, B

Ангола – Малі 4:4


Малдер та Скаллі лише б стенали плечима, Шерлок Холмс уперше в житті не зумів би розкласти усе по поличках, і тільки любителі згинати виделки та зупиняти годинники самим лише зусиллям волі сяяли б від щастя. Але це не означає, що і вони здатні були б пояснити те, що сталося у першому матчі турніру.


Адже спочатку ніщо не віщувало і чотирьох м’ячів у ворота малійців. Упродовж тридцяти з гаком хвилин вони досить спокійно стримували атаки господарів Кубка Африки і не знітилися навіть коли на самому початку гри ангольці намагалися пресингувати вже на половині поля суперника. Єдине, що можна було закинути малійцям — мляві власні атаки.


Значно активніше вони рухалися на своїй половині. Іноді, як з’ясувалося, занадто активно. Спочатку Берте різкувато вів боротьбу з Манушу. Потім одразу кілька захисників невідомо навіщо кинулися слідом за форвардом, і залишили Флавіу самого на дальній штанзі.


Після голу малійський захист втратив чіткість побудови, і у команди Мануела Жозе запрацювали фланги. Особливо яскраво діяв на правому фланзі Алберту Мабіна. Після його вивіреної подачі Флавіу забив вдруге, а вже після перерви передачі Мабіни постійно загострювали ситуацію біля воріт Сідібе.


У другому таймі малійці «поплили», тож нічого дивного у тому, що все закінчилося двома пенальті. Гості елементарно не встигали за суперником, якого так впевнено нейтралізували до першого пропущеного м’яча.


Перший з двох пенальті Жилберту довелося перебивати. Як і у матчі «Вест Хем» – «Челсі», арбітр чітко прийняв правильне рішення: перебити незалежно від результату, бо до штрафного вбігали до удару гравці обох команд.


Другий пенальті забив Манушу. Хоч він і відзначився, хоч і заробив штрафний, після якого було відкрито рахунок, але це не той Манушу, повз якого два роки тому не проходив жоден ігровий епізод. Зараз Манушу навіть меншим здається. А ще змореним та зневіреним. Хочеться вірити, що рідна земля поверне йому впевненість та ентузіазм.


Та зараз це знадобиться усій команді. Можна припустити, що ангольці втомилися, що вже не сумнівалися у перемозі. Не сумнівалися навіть після двох м’ячів малійців.
І все ж так само, як надломився у першому таймі суперник, надломилися ангольці, та ще й на останніх хвилинах. Містично, незбагненно, так, як може бути лише у футболі.



Малаві – Алжир 3:0


За що любиш Кубок Африки, так це за ось такі приємні сюрпризи. Не скажеш, що збірна Малаві зовсім невідома команда. Але її завжди сприймаєш як дрімучого аутсайдера, завдання якого не пропустити багато, а якщо у когось виграти, то тільки на своєму полі.


І ось Малаві лише вдруге у історії приїжджає на Кубок Африки і у першому матчі грає так, що аж подих перехоплює.


Можливо, у алжирських футболістів справді конфлікт із тренером, можливо, і для них одкровенням стала така гра малавійців. Але ж і команда Кінни Пірі не просто так переграла фаворита і саме від неї, від її дій треба «танцювати» у оцінці матчу.


Це не той випадок, коли теоретично слабший забиває і потім сидить у глухому захисті. Якраз сам по собі захист малавійців навряд чи можна назвати залізобетонним. На їхню користь були інші фактори.


По-перше, у атаках алжирців з кожним пропущеним м’ячем, з кожною помилкою ставало дедалі менше наполегливості та впевненості (хоч трохи оживив гру у нападі хіба що вихід Зіайя). По-друге, самі малавійці по всьому полю грали навдивовижу злагоджено, швидко, точно і регулярно ловили на помилках дезорганізований та деморалізований захист суперника. Звідси така перевага в рахунку.


Дуже сподобався центральний півзахисник Джозеф Камвендо. Він впевнено руйнував задуми опонентів і миттєво починав атаки своєї команди продуманими передачами.


Кот д’Івуар – Буркіна-Фасо 0:0


Можна перерахувати моменти івуарійців, навіть подивитися на відсоток володіння м’ячем. Але важливіше інше. У скількох моментах м’яч обов’язково мав опинитися у воротах Діакіте? Таких можна згадати не більше двох.


А коли суперник з мурашиною старанністю обшанцювався і окрім збереження нульової нічиєї його нічого особливо не цікавило, двох убійних моментів замало. Особливо якщо на штурм йде така потужна команда, як івуарійська.