CAN-2010: Другий тур. Групи C, D

Нігерія – Бенін 1:0


Схоже, що на плеймейкерство Мікела у збірній Нігерії вже не розраховують. У цьому матчі на позиції атакувального хавбека вийшов Калу Уче. Бенінці одразу приставили до нього сторожа і справді блиснув Уче лише раз, коли пасом розрізав захист і вивів Якубу віч-на-віч з воротарем.


На правому фланзі з’явився Одемвінґі, який одразу ж розвинув бурхливу діяльність, але, як і у попередньому матчі, більшості атак нігерійців бракувало нестандартних ходів.


Бенінці у першому таймі навіть не претендували на тривалий контроль м’яча. Їх більше цікавило, щоб все було спокійно у захисті. Контратак їм цілком вистачало. У одній з них Сесеньйон струсонув перекладину, дзвін якої затихав на останніх хвилинах тайму разом з ритмом гри. Аж раптом відносний спокій порушила атака нігерійців і треля суддівського свистка. Арбітр вирішив, що Боко зіграв рукою, хоча насправді м’яч влучив у груди захисникові.


У другому таймі бенінцям довелося йти вперед більшими силами, і з’ясувалося, що коли необхідно, про свої цікаві комбінації вони можуть згадати дуже швидко. Одну з них Кобена, опинившись у штрафному, завершив ударом у перекладину. І все ж регулярно на хороших позиціях для ударів бенінці опинялися не достатньо часто.


Нігерійці хвилини з сімдесятої частіше вибиралися в атаку і у останні двадцять хвилин вміло тримали суперника на відстані від своїх воріт. Але все ж і змарновані у контратаках нагоди першої половини цього тайму і взагалі не надто переконлива гра команди — не той багаж, з яким можна впевнено виходити на матчі плей-офф.


Єгипет – Мозамбік 2:0


Якби мозамбікцям вистачило майстерності аби підкріпити пресинг у центрі поля хорошим завершенням атак… А вийшло, що після кожного перехоплення м’яча вони, сповнені азарту та бажання, летіли на ворота Ель-Хадарі, щоб потім захлинутися власною слиною.


Єгиптяни терпіти вміють. Вони півгодини чекали поки суперник набігається, але мабуть занадто заспокоїлися самі. Тож коли настав час діяти, атакували чемпіони лінивенько, що страшенно дратувало Шехату. Після неточного пасу Ахмед Хассан перед тренером вибачався навіть більше, аніж перед партнерами.


По перерві єгиптяни забігали і цього вистачило. Бідолашний Даріу Кан вдруге на турнірі забив у власні ворота, але він лише пришвидшив неминуче. Різниця у класі була занадто відчутною. Ґєдо її лише підкреслив майстерним другим голом.


Габон – Туніс 0:0


Ніби й метушилися обидві команди старанно, і навіть якісь моменти створювали, але кожен із суперників постійно у чомусь не допрацьовував.


Тож габонці здебільшого покладалися на стандарти. Тим більше, що Мулунгу щоразу перестрибував захисників, хоча так і не спромігся влучити у площу воріт.


Тунісці намагалися зв’язати суперника павутиння передач біля штрафного майданчика. Виходило не дуже. Більше було схоже на спробу упіймати слона сачком.


Камерун – Замбія 3:2


Перший тайм — бенефіс замбійців. Чітка, відлагоджена гра у захисті, стрімкі, яскраві атаки. Закономірна перевага у рахунку. Камерунці страждали ще більше, аніж у першому турі, бо цього разу суперник захищався значно активніше. Навіть на флангах команда Поля Лє Ґуена нічого не могла зробити.


На другий тайм Камерун мав вийти іншою командою. Пощастило. На другий тайм іншою командою вийшли замбійці. У найдальший куточок сховали атаки, скупчилися біля власних воріт з надією, що вдруге поспіль Камерун марно битиметься у стіну ешелонованого захисту. Проблема у тому, що ешелонованим він був лише на словах. Як це часто буває, кількість стала антонімом якості. І все одно чудернацький гол Жеремі передбачити було неможливо.


І водночас є у ньому якась безжальна логіка. Логіка долі, що покарала команду, яка сама відмовилася від зухвалості. Не врятував навіть пенальті Кріса Катонги. Замбія встигла пропустити від Ідріссу, аби остаточно переконати, що програла вона матч вже після незбагненної помилки голкіпера.