Futebol Brasileiro: Brasileirão-2009. Підсумки.

Приємно, коли дійсність перевершує сподівання. Трапляється це не часто, і кожен подібний випадок закарбовується у пам’яті. Останній чемпіонат Бразилії, безумовно, заслужив на гідне місце серед найбільш напружених та непередбачуваних. Ще на старті сезону було відчуття, що цей чемпіонат може стати особливим, що боротьба за титул за драматизмом та інтригою не поступатиметься бразильським серіалам. Насправді ж сюжет Brasileirão-2009 міг би багатьом з них дати солідну фору.


Подих перехоплювало навіть від хитросплетінь інтриги у сутеренах турнірної таблиці, де, здавалося б, мало бути тихо, немов у склепі. Чотирьох найгірших визначали не похмуро та буденно, а з особливим шармом приречених, але нескорених.
Саме з команд, що «згоріли» у цій боротьбі, починаємо згадувати чемпіонат Бразилії.


20 місце: «Спорт»


Участь у Кубку Лібертадорес тут ні до чого. «Спорт» вилетів із цього турніру за п’ять днів до матчу другого туру чемпіонату. Можна поговорити про «психологічну травму» від справді прикрої поразки у 1/8 КЛ, але недовго. Проблема, мабуть, у тому, що «Спорту», попри перемогу у Кубку Бразилії-2008, варто було поміняти тренера ще минулого року. Лише три перемоги в останніх тринадцяти турах минулого чемпіонату передвістили страждання нового сезону. Захисні схеми Нелсінью Батісти та жорстка, навіть жорстока опіка лідерів суперника спрацювали у Кубку Лібертадорес. Програвав «Спорт» у КЛ лише «Палмейрасу».


Невдачі у перших трьох турах чемпіонату переконали Батісту, що вшиватися краще одразу, аби дати шанс комусь іншому. І ось тут керівництво клубу зробило навіть не крок, а гігантський стрибок у напрямку Серії Б.


Команду очолив Емерсон Леау. Від Леау-тренера вже давно залишилася саме оболонка. Усі його останні спроби закінчувалися пшиком. Гра його команд не викликала ніяких емоцій. Навіть плюватися вже не хотілося, бо і це набридло. Але репутація тренера, для якого «на першому місці — дисципліна», ще дозволяє Леау зринати у командах у скруті.


«Спорту», склад якого цілком міг пристосуватися до чогось більшого, аніж гра від оборони, потрібен був тренер, котрий вивільнив би енергію креативних футболістів команди.


До чого Леау не втратив смаку, так це до скандалів та сварок. Коли спортивний директор клубу Алвару Фіґейра оголосив про можливе придбання форварда Марселу Рамоса, Леау одразу заявив, що з ним ніхто нічого не узгоджував і нехай Фіґейра «тренує сам». Саме цей конфлікт Леау називав причиною своєю відставки. У клубі ж говорили про «незадовільні результати».


Поки шукали нового наставника, «Спорт» програв три матчі поспіль. Періклес Шамуска мав починати поєдинками проти «Інтера», «Сан-Паулу» та «Баруері». Нічого дивного, що серія поразок збільшилася ще на три матчі. Лише з кінця серпня команда почала оживати і набирати очки. Один із безнадійних, на перший погляд, аутсайдерів чемпіонату виглядав гідно навіть у виїзному матчі проти «Фламенгу», у якому залишився у меншості ще у першому таймі.


Загалом гравці «Спорту» отримали 15 червоних карток. Це одна з головних причин невдач у чемпіонаті. Плани тренера, під керівництвом якого «Спорт» починав грати у комбінаційний футбол, руйнували безглузді вилучення. До того ж куленепробивна у 2008-му оборона (45 пропущених у 38 турах) цього року, хоча й виконавці були ті самі, розвалювалася під найменшим тиском. Забив «Спорт» стільки ж, скільки у минулому чемпіонаті (48), а от пропустив 71 м’яч. Найгірший, разом з «Наутіку», показник.


Безболісно перелаштуватися з одного стилю гри на інший, коли вже втрачено чимало очок, — справа смілива і водночас майже безнадійна. Те, що вдалося «Флуміненсе», «Спорту» виявилося не під силу.


19 місце: «Наутіку»


Наступного року чемпіонат Бразилії не залишиться без дербі Ресіфе. Точніше, без нього не залишиться Серія Б чемпіонату Бразилії. У випадку з «Наутіку» все було значно зрозуміліше, аніж зі «Спортом». Навіть тренера у цій команді змінили лише раз. Здивував старт «Наутіку» — жодної поразки у чотирьох турах. Але після перемоги над «Атлетику Паранаенсе» 24 травня, наступну команда здобула 5 серпня. Надалі перемоги були не такою рідкістю, але все одно суттєво не вплинули на долю «Наутіку».Та й взагалі навряд чи хтось зумів хоч трохи змінити цю долю.


Склад «Наутіку» з початку року не викликав особливого ентузіазму. І вже у перших поєдинках чемпіонату штату грала команда над силу. Як з’ясувалося згодом, то були аж ніяк не труднощі, що минають тільки-но команда набере форму. Це був приблизно той рівень, на якому «Наутіку» відіграв увесь рік. І якщо цього було недостатньо для успіху у чемпіонаті штату, що вже казати про елітний дивізіон національної першості.
У позаминулому та минулому роках «Наутіку» дивовижним чином примудрявся рятуватися. Цього разу дива не сталося.


18 місце: «Санту Андре»


Якби не десять м’ячів у трьох останніх турах, атака «Санту Андре» не подолала б навіть рубіж у 40 забитих. Без хороших форвардів, здатних ефективно завершувати комбінації партнерів, у Серії А немає на що розраховувати. А у «Санту Андре» на більш-менш нормальному рівні відіграв у атаці хіба що Нунес, та й він 7 зі своїх 13 м’ячів забив, коли вже було пізно.


Хоча після непоганого чемпіонату штату, Серія А не виглядала таким вже страшним звіром. Тим більше для команди, у якій зібралося стільки досвідчених футболістів. Але зусиль ветеранів, насамперед у середній лінії, не вистачило для результативнішої гри. Марселінью Каріока, за давньою своєю звичкою, коли справи не йшли, все намагався робити сам. Нічого дивного, що за увесь чемпіонат він віддав лише одну результативну передачу.


«Санту Андре» найгірше за всіх грав на своєму полі. Чи можна було розраховувати на щось інше, якщо на трибунах збиралося кілька тисяч глядачів? А на матч проти «Ґойяса» взагалі прийшло 847 уболівальників. Без натхненної підтримки, без особливого натхнення грала й команда.


17 місце: «Курітіба»


Рік столітнього ювілею клубу закінчився грандіозною бійкою після останнього матчу чемпіонату. Матчу, що проштампував виліт «Курітіби» до Серії Б. Повернення до другого дивізіону — покарання значно гірше, аніж дискваліфікація стадіону «Коуту Перрейра» на 30 матчів. У минулому сезоні «Курітіба» впевнено зіграла у чемпіонаті, і 2009-й мав стати роком подальшого прогресу.


І хоча вже під час сезону плани довелося скоригувати, завжди було відчуття, що хто-хто, а «Курітіба» залишиться на безпечній відстані від зони вильоту. Але для цього потрібно було краще грати на виїзді. На чужих полях «Курітіба» діяла занадто пасивно, навіть тоді, коли були усі підстави диктувати свої умови. Наслідки цієї полохливості — всього лише 2 перемоги у 19 матчах — показник аутсайдера.


Це при тому, що ані за складом, ані за грою у своїх найкращих матчах «Курітіба» аж ніяк не була схожа на аутсайдера. Саме тому керівництво клубу без фанатизму працювало на трансферному ринку влітку. Саме тому настільки болісним і несподіваним став виліт.