Futebol brasileiro: Brasileirão-2009. Підсумки. Частина 2

16 місце: «Флуміненсе»


Герої останніх місяців сезону. Жодної поразки у останніх одинадцяти турах. Саме тоді коли «Флу» не залишили надії на порятунок навіть математики, котрі упродовж сезону регулярно підраховують шанси команд для сайту компанії Globo, підопічні Куки заграли як навіжені.


З початку жовтня і до фінішу сезону лише у першому фінальному матчі Копа Судамерикана «Флу» потрапив під каток ЛДУ. У всіх інших випадках сам «Флуміненсе» заганяв суперника агресивністю, жорсткістю та непоступливістю у боротьбі.
І це команда, що у першій половині року вражала безхарактерністю та невмінням витримати високий темп упродовж всього матчу.


Як і «Спорт», «Флу» довірився тренеру-фантому і заплатив за це немічністю та безпорадністю команди. Карлос Алберту Паррейра працював на автопілоті, без найменшого натяку на пошук варіантів, що потрібні саме цій команді.
Навіть травми ключових виконавців, насамперед Фреда, не могли бути виправданням такої безхребетної гри.


Перевтілився «Флу» лише після приходу Куки, до якого марно намагався реанімувати команду Ренату Гаушу.


Де раніше були зневіра та апатія, з’явилися бажання, агресія, впевненість. Розцвів опорний хавбек Дігінью, усіма гранями засяяв діамант на ім’я Даріо Конка, а Фред, тільки-но залікував усі болячки, забивав ледь у кожному матчі. Герої.


Героїзм яких, за нормальної роботи керівництва клубу, був би зайвим. Якби ще це зрозуміли вожді «Флу».


15 місце: «Ботафогу»


Разом з «Курітібою» могла опинитися у Серії Б ще одна команда, яка мала б вирішувати зовсім інші турнірні завдання. «Ботафогу» став королем нічиїх. І кожна з них не лише збивала команду з впевненішої турнірної ходи, а й утримувала її у зоні вильоту або неподалік від неї навіть тоді, коли ці нічиї були частиною безпрограшної серії.


Після невдалого перебування у «Сантосі» знадобився певний час на відновлення оптимальних кондицій Лусіу Флавіу, не відзначався надійністю центр захисту, лише влітку, після переходу Андре Ліми, з’явився надійний бомбардир. На різних етапах сезону кожен з цих факторів впливав на результати «Ботафогу».


Причому вплив цей цілком міг би бути менш відчутним, адже не було підстав говорити про відсутність у команди продуманої гри. І все ж негатив перевішував, в’язав по руках і ногах, і «Ботафогу» не завжди міг цю гру продемонструвати у всій її красі.


Чомусь значно розкутіше «Бота» діяла проти лідерів. Показовим був виїзний матч проти «Палмейраса», у якому чорно-білі могли розраховувати на перемогу. А одразу після цього «Ботафогу» примудрився програти вдома «Санту Андре».


Вже домашній матч з «Палмейрасом» став зрештою вирішальним для команди з Ріу. Хоч цього разу «Фогау» протистояв не лідер, а розгублений екс-претендент на трон. З нервами «Ботафогу» впорався і перемогу здобув. Тепер є місяць на те, щоб нерви підлікувати.


14 місце: «Атлетику Паранаенсе»


Цій команді пощастило більше, аніж «Спорту» та «Флуміненсе». «Атлетику» врятував від вильоту тренер-ветеран, який вчетверте за кар’єру очолив «Ураган». Антоніу Лопес вже й сам, мабуть, не пам’ятає, скільки разів він з якою командою працював. Але не забув своїх улюблених постулатів, якими керується споконвіку. І його ставка на дисципліну, працьовитість та жорсткість реанімували «Атлетику».


На старті чемпіонату АП грав сумбурно та невиразно. Після п’яти турів пішов у відставку Женінью, одинадцять протримався Валдемар Лемос.


А Лопес виграв чотири перших матчі, у яких команда ще й не пропустила жодного м’яча. Лопес вдало підкрутив гайки. У «Атлетику» найкращий за підсумками чемпіонату захист серед команд другої десятки. Ця нехай і відносна, але все ж надійність лінії оборони позбавила АП зайвих переживань на фініші.


У атаці цілком вистачило зіркової гри Паулу Байєра та Марсінью. Як міг допомагав досвідченішим партнерам початківець Валлісон, але від нього більшого слід очікувати вже у новому сезоні.