Futebol Brasileiro: Brasileirão-2009. Підсумки. Частина 4

12 місце: «Сантос»


Королі контрастів. Достатньо погляду на різницю забитих та пропущених, щоб зрозуміти, чому команда, яка так яскраво комбінувала, не потрапила навіть до першої десятки. Здобутки атаки пускала на вітер оборона, порівняно з якою решето — символ надійності. Іноді, навіть коли у матчах «Сантоса» забивали небагато, моментів, як біля одних, так і біля інших воріт, виникало вдосталь.


А якщо Вандерлею Лушембургу, котрий у липні замінив Вагнера Мансіні, на якийсь час вдавалося підтягнути гру у захисті, дивовижним чином блякнула атака, немов відмовлялася працювати на повну потужність без вже звичних проколів оборони.


Причину слабкої гри «Сантоса» у захисті слід шукати у травмах гравців. Спочатку — досвідченого воротаря Фабіу Кости. Хоча й він був не безгрішним у тих матчах, що встиг зіграти, але принаймні він вміє добре керувати діями партнерів і підказувати де і що потрібно зробити. Феліпе Гарсія без проблем би цього навчився, якби не травми центральних захисників. Жоден з них не зіграв у всіх матчах чемпіонату. Тільки-но Феліпе починав розуміти що до чого, як у стартовому складі з’являлася нова пара або ж, залежно від схеми, нове тріо центрбеків. Тож часто він просто покладався на себе самого.


У середній лінії 15 матчів пропустив сильний опорний хавбек Жерману. Родрігу Манша, після переходу з «Курітіби», одразу потрапив до складу, якраз коли травмувався Жерману. Тож до кінця сезону хтось із них двох складав компанію традиційно надійному Родрігу Соуту.


З гравців атаки найяскравіше відіграли Паулу Енріке та Мадсон. Навіть десять м’ячів юного Неймара (шість з яких він забив вже на фініші чемпіонату) не затьмарюють їхньої стабільної гри упродовж майже усього сезону. Щось схоже на спад Мадсон пережив лише тоді, коли Паулу Енріке поїхав на молодіжний чемпіонат світу.


Клебер Перейра як завжди чесно відробляв свій хліб і став найкращим бомбардиром команди, але чотирнадцять м’ячів це не зовсім те, до чого він привчив уболівальників «Сантоса».


10 місце: «Корінтіанс»


Замість того, щоб заохотити команду боротися за титул чемпіона країни, перемога у Кубку Бразилії розслабила «Корінтіанс». Насамперед — керівництво клубу. З легким серцем продали Андре Сантоса, Крістіана та Дугласа. Травми Роналду, Вільяма та Шикау, змушували Ману Менезеса тасувати і без того послаблений склад.


Замість чемпіонату Бразилії-2009 у «Корінтіансі» вирішили сконцентруватися на Копа Лібертадорес-2010. Шкода, бо у своєму оптимальному складі та стані «Корінтіанс» Менезеса був командою здатною і вміло перекрити кисень супернику, і досить симпатично атакувати. Коли ж склад формувався за принципом «з миру по нитці», «Корінтіанс» зосереджувався лише на руйнуванні й стежити за цим було вже не так цікаво.


Дуже добре відіграв сезон Жорже Енріке. Правий форвард у схемі 4-3-3, він, може, й забив всього два м’ячі, але своєю гіперактивністю, проходами та передачами створив чимало моментів для партнерів, і до того ж акуратно та вміло відпрацьовував у захисті.


Непогано розкрився новачок команди Жусілей. Він трохи здав на фініші сезону, але все одно запам’ятався вмінням і відібрати м’яч і організувати атаку.


Дентінью, хоч і забив 9 м’ячів, грав нестабільно; іноді навіть упродовж одного матчу. Що від нього, що від Бокіти варто очікувати значно дорослішої гри вже у новому сезоні.


У аргентинця Матіаса де Федеріко 12 останніх турів пішли на знайомство з командою та новим чемпіонатом. Хочеться вірити, що гравець, котрий цілком здатен бути одним із лідерів команди, розкриється у «Корінтіансі» у всій красі.


9 місце: «Ґойяс»


Минулого сезону Еліу Дос Анжос рятував «Ґойяс» від вильоту. Коли ще на початку вересня «Ґойяс» був другим, захотілося, щоб ця команда реально поборолася за титул. Але провальний жовтень відкинув «Ґойяс» у середину таблиці.


Певною мірою це логічно, бо увесь сезон у «Ґойяса» були проблеми в обороні. Лише три сухих перемоги за чемпіонат багато говорять про здатність команди тримати удар. Це при тому, що «удари» самого «Ґойяса», особливо у деяких виїзних матчах, були напрочуд ефектними. Швидка, мобільна гра в атаці милувала око. Більше за «Ґойяс» забили лише дві команди. Але й пропустили більше лише дві. Обидва аутсайдери.


Латералі команди — Жуліу Сезар та Вітор — постійно були орієнтовані на атаку, тому не завжди встигали повертатися назад, і на флангах залишався простір, який використовували суперники. У цих випадках недопрацьовували й опорні хавбеки — Рамалью та Лео Ліма.


За останні три місяці чемпіонату лише чотири рази відзначився Іарлей, у жовтні «замовк» найкращий бомбардир команди Феліпе.


«Ґойясу» забракло сил, аби втриматися на самісінькій вершині, на фініш свіжішими вийшли інші, а команді Дос Анжоса залишалося вдовольнитися спогадами про зимові переможні серії.