Fútbol Español: Сонячний початок

Літак заходив на посадку у віденському аеропорту, і з нетрів пам’яті зринула пісенька, що назавжди буде пов’язана з австрійською столицею. El dia veinte nueve, España campeon…


У той день, 29 червня 2008 року, коронували не лише збірну Іспанії, а й її футбол, для якого кращого «епітету», аніж сонячний, не підібрати.


Сонця у Іспанії багато. Воно не забуває навіть часто похмуре галісійське небо, ділиться своїм теплом з Кантабрією, яку холодять прибережні води, і швидко відігріває промерзлу за ніч Наварру.


Багато у Іспанії і сонячного футболу. Прописаний він не лише у Каталонії. Він опромінює іспанські стадіони і сповнює глядачів тим самим теплом, що дарувала своєю грою збірна Іспанії на Євро-2008.


Перший тур нового чемпіонату не міг не бути повним сонця. Якщо раніше матчі першого туру не грали раніше сьомої години, то цього разу кілька недільних поєдинків призначили на шосту. Грати на осонні сподобалося не всім, але майже всі поставилися до першого матчу, як до святкової події, і прагнули стартувати з місця навскач.


«Реалу» це потрібно було з багатьох причин. Осічок цієї команди чекатимуть і обсмоктуватимуть їх з неймовірним ентузіазмом. Тож подолання перешкод, які вміло зводили гості з Ла-Коруньї, вправа необхідна та корисна.


З різних причин, але найбільш точно враження та емоції першого туру можна пояснити на прикладі матчів у Памплоні та Валенсії.


Що таке «Осасуна» на своєму полі? Це зграя безкомпромісних бійців, що керується принципом «Війна палацам» і з особливим натхненням слухає хрускіт кісток найзірковіших візитерів. «Вільярреал» із новим тренером грає у той самий футбол, що й раніше, — швидкісний, комбінаційний, сонячний, як колір його футболок.


Тобто диспозиція була зрозуміла. І здивувало б, якби команди відійшли від своїх кредо. Вони й не відходили. Але робили це так, що хотілося захоплюватися і роботою господарів у захисті, і гостьовим пошуком нескінченних варіантів розвитку атаки.

Можливо, це все перший тур. Розлука розчулює, і сам лише вигляд стадіону «Рейно де Наварра» може змусити пустити сльозу.


А можливо, й інше. Вони скучили не менше. Вони хотіли перевірити себе у відкритому бою, а не у перестрілці із шанців.


Пізніше «Осасуна» може зіграти так, що захо плюватися, а не захоплюватися, а «Вільярреал» іноді повзтиме не швидше за равлика. Тільки у першому турі про це думати не хочуть навіть самі команди. І тоді навіть гра традиційно насупленої «Осасуни» сяє усіма кольорами веселки…


У Валенсії літо видалося спекотне. Попри це керівництво клубу тільки й робило, що відганяло чорні хмари фінансової кризи. Перший матч довів, що Маноло Йоренте потрібно вклонитися за Вілью та Сільву. А Унаї Емері — за Банегу. Евер зіграв просто колосально.


Ще місяць-два тому у іспанській пресі писали, що Банезі місця у «Валенсії» немає, що його обов’язково потрібно продати. А потім з’ясувалося, що немає команд, готових придбати аргентинця за будь-яку ціну. (Що й не дивно. У більшості матчів у Іспанії Банега виглядав інертно).


Президент із тренером повелися у цій ситуації мудро та розважливо. Як Емері зрештою реанімував Банегу, знає лише він. Але це той Евер, котрий сяяв у «Боці». Евер, який і руйнує, і мурує. Ще один приклад новизни вже не на командному, а на індивідуальному рівні. Справді перший матч гравця, який до Валенсії приїхав ще на початку минулого року.


Перший тур — для радісних спогадів та знайомств. Перший тур — для сповнених надіями та планами. Дехто («Атлетико», хто ж ще) розчарував вже на старті. Час для інших розчарувань ще настане. А зараз треба підставити себе променям сонячного іспанського футболу і сподіватися, що розчарувань буде небагато.


P.S. «Приємно» здивував стан газону на «Местальї». З’ясувалося, що у траві завелися якісь бактерії і знищували їх не тим хімікатом. Він і перетворив газон на величезну прогалину.