English football: MU - Arsenal

У Англії немає жодної команди, що довше, аніж «Арсенал», безперервно грає в елітному дивізіоні. У Англії зараз немає жодної команди, що впертіше за «Арсенал» стрибає у вир боротьби за титул з такою зневагою до досвіду, що вимірюється кількістю прожитих років. Арсен Венгер вважає, що досвід – це насамперед кількість сезонів на найвищому рівні. Складається враження, що він, якби міг, випускав би, заради набуття такого досвіду, і дванадцятирічних.


У цьому є своя логіка. Зухвалі та ще й небезталанні юнаки по-хорошому нахабно лізтимуть на вершину попри невдачі та удари долі. Вони зневажатимуть поразки з усією легковажністю молодецької задерикуватості і не звертатимуть на них увагу із самовпевненістю тих, у кого попереду ще ціле життя.


І водночас є небезпека, що без титулів, не захищені панциром житейської мудрості, вони назбирають у круговерті сезонів футбольних ґуль та синців, яких не буває у деяких гравців і на схилі кар’єри, і стануть вразливими. Нікуди не зникне їхній стиль гри. Не підуть у непам’ять яскраві, переконливі перемоги. Але з’явиться десь там всередині червоточина. І нагадуватиме про себе болісними, незбагненними поразками у матчах і турнірах.


У суботу на «Олд Траффорді» «Арсенал» не програв МЮ. «Арсенал» програв згустку волі на ім’я Вейн Руні. «Арсеналу» не вистачило саме волі, аби довести справу до завершення, що було б логічним.


Спорт взагалі, і футбол зокрема, визнає не лише найвміліших, а ще й, а може і насамперед, сильних духом та здатних нав’язати свою волю іншим. У цьому компоненті конкурувати з МЮ сера Алекса міг хіба що «Челсі» Жозе Морінью. Непереможний та неперевершений «Арсенал» сезону 2003/04 кинув виклик (і який!) царюванню МЮ, але саме команда Фергюсона збила лондонців з переможної ходи, повернути яку «Арсенал» намагається і по сьогодні.


Бувало, що «Арсенал» знову здавався нестримним, знову сяяли від щастя ті, хто завжди впевнені, що Arsene knows. Немає сумніву, що він knows. Таємницею залишається сам процес трансформації знань Венгера у знання його підопічних. І не лише у знання, а й у розуміння та практичне використання цих знань.


Ажурні комбінації, вишуканість стилю — лише окремі важливі ознаки такого використання. Не менш важливою є впевненість у неминучості тріумфу твого стилю. Так само, як і вміння знайти додаткові ресурси волі, аби змінити хід гри на свою користь, або ж не випустити з лещат небезпечного суперника.


У першому таймі суботнього матчу небезпечний суперник програвав «Арсеналу» у центрі поля. Каррік та Флетчер не встигали за розвитком атак гостей. Дух Роя Кіна витав над полем, бігали по ньому хіба що привиди у червоних футболках. «Арсенал» грав впевненіше і кожною атакою ніби прагнув затвердитися у правах на чемпіонську спадщину МЮ.


Початок другого тайму особливих змін не віщував. Сейв Фостера після удару Ван Персі, здавалося, лише відклав виконання вироку. І ось тоді на свободу вирвався Руні.


До цієї миті він безсило смикався у тенетах арсенальського захисту. Безсило, але не безвольно. І тільки-но відчув, що є шанс, не згаяв його. Сіль епізоду у тому, що навіть якщо Руні симулював, а це цілком ймовірно, він зробив це з чітким усвідомленням того, що це вихід, що це можливість розворушити команду. Його воля до перемоги, його небажання визнавати поразку та перевагу суперника поклали його на газон значно краще, аніж руки Альмунії.


Руні — уособлення того, що потрібно у гравці Венгеру. Молодість, досвід та воля. Але Руні грає в іншій команді. У команді ж Венгера не знайшлося когось, хто відповів би Вейну ще більшою впертістю, ще завзятішою непоступливістю.


Аршавін, такий сяйний у першому таймі, змеркнув після автоголу Діабі. (Чи не тому Діабі зрізав м’яч у ворота, що йому свердлив спину поглядом Вейн Руні?)


Але найголовніше, що перевага у рахунку змінила гравців МЮ. Тепер вже вони не збиралися випускати перемогу і дух Роя Кіна втілився навіть у Флетчера.


Не віддавати своє. У суботу перевага МЮ у цьому компоненті вимірювалася кількома сантиметрами офсайду Галласа у останній атаці гостей. Але це ті сантиметри, що потім можуть розділити суперників на фініші. Ті сантиметри, відірватися на які можна лише неймовірним зусиллям волі.