English Football League: Команда для глоріхантерa

Уболівальницька доля Спенсера Остіна вирішується щотижня. По завершенні матчу він дізнається, за яку команду вболіватиме у наступному турі. Це не маячня. Спенсеру набридло сумувати після поразок і він вирішив стати глоріхантером.


Екс-фан «Тоттнема» немов передчував, що чекає на «шпор» на старті сезону. Зараз, замість того, щоб плакатися після чергової невдачі команди Хуанде Рамоса, він насолоджується безпрограшною серію «Брентфорда».


А «уболівальником» цієї команди він став після того, як «Брентфорд» переграв «Ґрімсбі».


Саме у портовому містечку розпочався цей сезон для Остіна. Папірець із написом «Ґрімсбі» витягли для нього друзі під час жеребкування у пабі. Спенсер поклався на випадок. Він був готовий відправитися на будь-який стадіон. Навіть на «Емірейтс». Але доля вберегла його від «Арсеналу», «Челсі» та МЮ. До першої поразки «Ґрімсбі» він став фаном цієї команди.


Оскільки першої поразки «Ґрімсбі» завдав «Брентфорд», Остін одразу опинився у таборі «червоно-білих». І його вже вважають талісманом команди. На стадіоні «Ґріффін Парк» можна почути: There is only one gloryhunter. «Брентфорд» не програє дев’ять матчів. А до понеділкової виїзної гри проти «Ноттс Каунті» у команди Енді Скотта був найкращий у Англії захист (3 пропущених м’ячі).


Головним «винуватцем» такого старту лондонців є, попри «фартовість» Остіна, якраз Енді Скотт. Він очолив «Брентфорд» наприкінці минулого року. За сезон до цього з командою попрацювали аж чотири тренери і закономірним наслідком такої «довгої лози» був виліт до Ліги 2 та чотири перемоги у 19 матчах нового чемпіонату. У перших семи матчах під керівництвом Скотта «Брентфорд» здобув 5 перемог.


Влітку Скотт розпрощався одразу з десятьма гравцями. Ренесанс ренесансом, але йому потрібні були стабільні результати у новому сезоні, а для цього, вирішив Скотт, потрібна нова команда. Саме ця нова команда, у якій (після того, як голкіпера Саймона Брауна віддали в оренду «Дарлінгтону») немає жодного гравця старшого за 30 років, так впевнено виступає зараз.


Чим довше команда не пропускає, тим впевненіше почуваються захисники. І цієї лише впевненості буває достатньо аби витримати тиск суперника, який за інших обставин створив би обороні чимало проблем.


У складі «Ноттс Каунті» є кому створювати проблеми. Це, взагалі, команда легенд футбольної Ліги. Рассел Холт у воротах, Майкл Джонсон та Джеймі Клапем у захисті, Ґейвін Стракан та Метт Хемшоу у середній лінії, Джеймі Форрестер та Делрой Фейсі в атаці.


Майже з самого початку «Ноттс» включив максимальні швидкості і почав «обробляти» суперника на флангах. Вестон на лівому, Хемшоу на правому раз по раз перегравали опонентів і відправляли гострі передачі до штрафного.


І ось тоді стало зрозуміло, чому «Брентфорд» так мало пропускав. У команди Енді Скотта дуже добре працює підстраховка. Суперник може обіграти одного захисника, але це ще не означає, що вся лінія оборони втрачає збалансованість і у атаки з’являється вільний простір.


Якщо на фланзі починається «пожежа», на допомогу одразу поспішає центральний захисник Алан Беннет. Його вміння передчувати загрозу і миттєво її ліквідовувати — важливий фактор. У «Редінгу» цей ірландець не потрапляв до складу, але у Лізі 2 виступає блискуче.


Орендою Беннета допомога Стіва Коппела своєму колишньому клубу не обмежується. Двадцятирічний голкіпер Бен Хеймер (чудова реакція, гнучкість, вміння керувати захистом) та правий захисник Джон Холлс доповнюють тріо орендованих у «Редінга».


У квітні 2002 року «Редінг» та «Брентфорд», який тоді тренував Стів Коппел зустрілися у останньому турі. Перемога напряму виводила «Брентфорд» до першого дивізіону. «Редінг» Алана Пардью влаштовувала нічия і саме внічию матч закінчився. «Редінг» піднявся, «Брентфорд» програв фінал плей-офф «Сток Сіті» і незабаром Стів Коппел вже працював у «Редінгу», з яким пробився до Прем’єр-Ліги.


З «Брентфорда» Коппел пішов, бо не бачив у клубу серйозних перспектив. Грошей не вистачало, гравці розбігалися, тож не дивно, що замість того, щоб піднятися вгору, «Брентфорд» покотився униз.


Але Коппел про команду не забуває, і хоч так, орендою гравців, намагається допомогти їй вибратися з Ліги 2.


Отже, у першому таймі матчі матчу у Ноттінгемі «Брентфорд» переважно захищався. Але важливо те, що команда Енді Скотта не закривалася насліпо. Навіть якщо їх відтісняли занадто близько до власного штрафного майданчика хавбеки лондонців намагалися не втрачати нагод для контрвипадів.


Одну з таких нагод «Брентфорд» використав класично. Форвард Чарлі МакДональд увірвався до штрафного по місцю правого інсайда і тоді, коли здавалося, що віддати він може тільки на партнера по атаці Нейтана Елдера, МакДональд викотив діагональ трохи назад, у напрямку лівого флангу. Геніальна своєю простотою передача відрізала захисників «Каунті», і Ґлен Пул вражав ворота без проблем.


Пула вперше довелося побачити ще у Конференції, у складі «Ґрейс Атлетик». Ще однією зіркою тієї команди був теперішній «вовк» Майкл Кайтлі. Обидва виділялися швидкістю, технікою, здатністю приймати не стандартні рішення. Вже другий сезон Пул демонструє все це у “Брентфорді» і є одним з найкращих гравців команди.


У другому таймі тиск на захист гостей став ще серйознішим. Поменшало гострих контратак «Брентфорда». І зрештою логічно те, що «Ноттс Каунті» забив. Не зовсім логічно, що зробили це господарі з вигаданого пенальті.


Хай там як, але «Брентфорд» продовжив свою безпрограшну серію. Зі Спенсером Остіном на трибуні чи ні, лондонці збираються боротися за вихід до Ліги 1. Це навряд чи додасть «Брентфорду» нових «глоріхантерів». Але їм вистачить і одного. Тимчасового. Аби тільки не тимчасовою була впевнена гра команди.