Euro 2008: Португальські трикутники

Футбольна геометрія здивувала б не лише Евкліда, а й Лобачевського. Хитросплетіння переміщень гравців, «ромби», «трикутники», «лінії» набувають у словах футбольного люду особливого значення. Яким би яскравим не був термін, важливо те, наскільки яскраво ця теорія перетворюється на прикладну науку.


Збірна Португалії на цьому чемпіонаті може похвалитися двома цікавими трикутниками. Трикутник атакувальний (у даному випадку Сімау – Нуну Ґомеш – Роналду) є досить типовим для португальського футболу. Саме за такою схемою (у різноманітних її варіаціях) діє в атаці більшість команд елітного дивізіону.


У середній лінії розташовуються Петі, Мотінью та Деку. Розподіл функцій між цими гравцями схожий на той, що є у лідера португальського клубного футболу — «Порту». Петі діє глибше, і коли виникає необхідність, грає ледь не третього центрального захисника. Це буває необхідно, бо Пепе регулярно допомагає у відборі фланговим захисникам.


Деку та Мотінью розганяють атаки, вирішують, як саме ці атаки мають розвиватися. Оскільки у кожного з них достатньо свободи, саме дії цих хавбеків є наріжним каменем схеми Сколарі.


Деку грає чудово. По-перше, до подібної схеми він звик у «Барселоні». Хіба що у збірній центрфорвард не так рухається по всьому фронту атаки. Деку непотрібно пристосовуватися до чогось нового у тактичному плані. По-друге, йому спокійно у цій команді, його не відволікають скандали — ідеальні умови для плідної праці.


Мотінью на очах тих, хто регулярно стежить за португальським чемпіонатом, виріс у гравця, якого важко не випустити у стартовому складі. Саме зрілість Мотінью дозволила Сколарі трохи перевернути трикутник у центрі поля. Якщо раніше у ньому було двоє опорників — Маніше та Коштінья — то зараз двоє вже хавбеків атакувальних, що додає грі португальців динаміки та непередбачуваності.


Як це завжди буває, у межах схеми, що так добре працює, є безліч додаткових варіантів. Наприклад, у матчі проти чехів у першому таймі майже не працював правий фланг. Після тривалих обговорень у перерві (Деку продовжував щось пояснювати партнерам і у тунелі, перед виходом на поле) на цей фланг змістився Деку і саме звідти він віддав передачу Роналду, коли забивали другий м’яч.


Важливо, що Португалія так вміє перебудуватися під час матчу. Насичений захист чехів, не в останню чергу завдяки блискучій грі Ґаласека, виглядав нездоланним, аж доки португальці не нав’язали чехам іншу гру.


Хоча у розпорядженні Великого Філа є блискучі виконавці, він дуже багато зробив для того, щоб португальці, які стільки років були бідними родичами Європи (і не лише у футбольному плані), вміли, по-перше, нав’язувати свою гру тоді, коли для цього потрібні серйозні зусилля, по-друге, з легкістю змінювати тактику у пошуках оптимального варіанту.


Хіба не було у Португалії «золотого покоління» фантастичних, навдивовижу обдарованих футболістів, які так і не виграли нічого на дорослому рівні? Чи вміли вони наполягати на своїй силі так, щоб суперник лише слухняно «погодився»? Сколарі дає португальцям силу волі та надзвичайну єдність…


Що ж зробили португальці у другому таймі матчу проти чехів? Про перехід Деку на правий фланг вже було згадано. До того ж Роналду та Сімау почали відкриватися по центру, біля лінії штрафного, і двох центральних захисників чехів вже не вистачало для боротьби з трьома суперниками (Адже Нуну Ґомеш нікуди не зник). Потрібна була допомога, підстраховка, але якщо швейцарці завдали цьому захисту чимало клопоту, як він міг швидко та якісно зреагувати на перестановки Сколарі?


Сімау та Роналду приймали м’яч, продовжували атаки, і моменти біля воріт чехів виникали регулярно. Гол виглядав логічно. Планомірний тиск на оборону суперника дав необхідний результат.


Сколарі — король результату. Якщо він зробить королями результату ще своїх гравців, якщо він зможе привести Португалію до першого в історії країни титулу, це буде ще більшим досягненням, аніж перемога на чемпіонаті світу з Бразилією.