Гана – Нігерія 2:1
Кажуть, що у плей-офф починається «зовсім інше змагання». Воно ніби й так, але й те, що відбувалося з командами у трьох попередніх матчах так чи інакше впливає на подальший виступ.
Збірна Гани, наприклад, грала майже незмінним складом. Хіба що дискваліфікованого Кінгстона замінив у матчі з марокканцями Аннан і залишився у складі на чвертьфінал. Нігерійці натомість знову виставили новий варіант півзахисту (з перших хвилин вийшов Етуу). Незначна, на перший погляд зміна, але новий гравець з’явився у лінії, що увесь турнір виглядала невпевнено і від такого косметичного ремонту кращою не стала.
У перші хвилин п’ятнадцять головне завдання — заважати супернику — тріо нігерійських хавбеків виконувало без провалів. Ганці у цей час намагалися комбінувати флангові проходи з проривами по центру, і щоразу нігерійці вдало перекривали супернику шлях до воріт.
Випади команди Фогтса залежали від того, наскільки швидко та якісно постачали пасами атакувальне тріо. Якубу, Одемвінґі та Уче рухалися, немов спружинні іграшки, батарейок яким вистачить на кілька десятків матчів.
Залежати лише від трьох гравців ще можна, коли суперник не може похвалитися злагодженою та впевненою грою і залишає багато вільного простору. Ганці діяли інакше. З середини тайму вони додали в русі (Квінсі, котрий починав на правому фланзі, перебрався на лівий), точнішими стали передачі по центру (Ессьєн та Мунтарі регулярно закидали м’яч за спини захисників), що призвело до двох хороших проходів Ґьяна та Аґоґо.
Мерехтіння «чорних зірок» не засліпило трьох лідерів «орлів», які організували пенальті у ворота господарів.
Пропущений м’яч помітно зіпсував ганцям настрій. Атакувати вони продовжували, та в цьому наступі було трохи більше інерції, аніж тиску. Мабуть, саме це й заколисало нігерійців. Останній у першому таймі стандарт вони вирішили ледь не всією командою зустріти у штрафному майданчику. Ганці знайшли обхідний шлях. Мунтарі з центру віддав на лівий фланг Квінсі і той ідеально вирізав м’яч на голову Ессьєну. Якби хтось з нігерійців накрив Квінсі…
З максимальною концентрацією нігерійці почали другий тайм. Швидко переходили в атаки і знаходили вільні зони на половині поля ганців. Як це не дивно, все зіпсувало гостям вилучення Менси. Одразу після нього Тайє Тайво небезпечно пробив здалеку, і це був останній удар нігерійців у матчі.
Проти суперника, що діяв у меншості, нігерійці були безсилі. Знову вилізла на білий світ безідейність їхньої гри. М’яч тримався погано, рухалися гравці, від яких залежав розвиток атак, занадто повільно.
Ганці спочатку контратакували скромно. З появою Кінгстона та Драмана робили це дедалі частіше. Коли забивав Аґоґо, нігерійці ніби й могли знову запобігти взяттю своїх воріт, але від команди, що за увесь турнір справді добре грала хіба що хвилин 45-50, навряд чи варто було чекати чогось іншого.
Єгипет – Ангола 2:1
Перший серйозний суперник чекав на чемпіонів континенту у чвертьфіналі. Ангольці ще не вийшли на той рівень, що дозволив би їм упродовж всього матчу і наглухо закривати суперника, і потужно атакувати. Програли вони насамперед через власні помилки у захисті. І водночас змусили єгиптян працювати максимально уважно аж до фінального свистка.
Стартові двадцять хвилин ангольці добре встигали за суперниками. І на це йшли майже всі сили. Контргри, на яку здатні ангольці, майже не було. Єгиптяни швидко повертали м’яч в атаку і тримали опонентів у стані постійної бойової готовності. Жоден гравець не «прибирав» ноги. Вистачало жорстких підкатів та силової боротьби за м’яч.
Першим не витримав напруження Маканґа. Так хотів не дати єгиптянам точно пробити небезпечний штрафний, що «привіз» пенальті. Подарунок «фараони» прийняли із вдячністю і налаштувалися на спокійніше життя, бо ангольці справді виглядали пригніченими…
Навіщо скромній національній команді гравець-зірка? Щоб бути таким собі «божком», кожен рух якого треба оспівувати, і дякувати йому за те, що просто приїжджає до збірної? Чи бути лідером, який готовий, хоч би як важко це не було, витягнути команду на собі, у скрутний момент стати прикладом для партнерів.
Може, виступи за «гламурні» клуби ще зроблять з Манушу «божка». А поки що він — лідер. І завдяки його фантастичному удару Єгипет був попереду всього лише три хвилини. І завдяки його прикладу ангольці заграли, немов і не було пропущеного м’яча. Заграли на рівних з чемпіоном. І знову не витримали.
Калі був одним з найкращих центральних захисників на цьому турнірі. Помилка у матчі з Єгиптом вказала на його місце у можливому рейтингу. Високе, але не настільки високе, щоб належати до еліти. Це стосується не лише його, а й всієї збірної Анголи.
Але як же вони билися за право видряпатися ще вище. Другому тайму було лише шістнадцять секунд, а Манушу вже вискочив тет-а-тет з голкіпером, проштовхнув м’яч повз нього, і повз ворота. Гра пішла гаряча, пристрасна, з моментами в обох команд. Єгиптяни створили їх трохи більше.
Ангола не хотіла визнавати поразку. Забракло якіснішого виконання стандартів, забракло більш класної гри кількох виконавців, які сподобалися у попередніх матчах (Зе Каланґа, Мауріту).
За два роки Ангола прийматиме Кубок Африки. Що там зі стадіонами та інфраструктурою сказати важко. Не бачили. Команду бачили. Команда є. І може стати сильнішою.
