Futebol Brasileiro: Campeonato Paulista 2008. Передмова

Бразильський футбольний сезон починається з чемпіонатів штатів, кожен з яких на кілька десятків років давніший за чемпіонат країни. Саме у першостях штатів народжувалися перші мегазірки бразильського футболу, саме у першостях штатів летіли перші іскри найбільш принципових та найдавніших протистоянь. Ще донедавна престиж титулу у такому змаганні був для вболівальника чи не більшим за чемпіонство всебразильське.


Чемпіонат штату Сан-Паулу вдруге поспіль з’являється на українському телебаченні. Цього ще недостатньо, аби кожен міг одразу розібратися що до чого у Кампеонату Пауліста. Тож маленький путівник не завадить.

Історія

Чемпіонат штату Сан-Паулу розігрується з 1902 року. У першому турнірі взяли участь 5 команд, а кращим бомбардиром став Чарльз Міллер — людина, котра «привезла» футбол до Бразилії. Від піонера бразильського футболу до сьогоднішніх героїв — довгий, цікавий, сповнений неймовірних історій та яскравих матчів шлях. І це не дивно, бо Сан-Паулу — найпотужніший футбольний штат Бразилії. Звичайно, видатних гравців вистачало і у Ріо-де-Жанейро, і у Ріу-Гранде-ду-Сул, і у Мінас Жераїс, але на загальнонаціональному рівні досягнення клубів із Сан-Паулу вагоміші.


Та й клубна історія Короля Футболу пов’язана насамперед з Кампеонату Пауліста. Пеле грав у цьому турнірі з 1957 до 1974 року. Десять разів був чемпіоном штату, одинадцять — кращим бомбардиром змагання, у якому він забив 445 своїх м’ячів.

Регламент

Як і минулого року, у першому дивізіоні гратимуть 20 команд. Після 19 турів перші чотири команди у плей-офф (півфінали та фінал з двох матчів) розіграють звання чемпіона. У плей-офф, у випадку нічиєї за сумою двох матчів, перевагу отримує команда, що вище фінішувала у регулярному чемпіонаті. На м’ячі, забиті на виїзді, плюють. Слиною. Як плювали у епоху доісторичного матеріалізму.


Згадаємо також про Copa do Interior. Цей трофей розігрують (також у плей-офф) чотири кращих за підсумками чемпіонату клуби, що представляють провінційні міста штату. Залежно від того, як розташуються гранди у підсумковій таблиці, це можуть навіть бути команди, що фінішують на місцях з 9 до 12.


Чотири останніх команди вилітають до другого дивізіону.

Гранди

Найчастіше цей чемпіонат вигравали чотири кити штату — «Корінтіанс» (25 титулів), «Сан-Паулу» (22), «Палмейрас» (21) та «Сантос» (17).


Але останнім часом дедалі кращими виглядають і скромні, часто новостворені, клуби. Серед них найбільших успіхів досяг «Сан-Каетано», який вигравав чемпіонат у 2004 році та був фіналістом рік тому. Але й інші не проти записатись у «китобої». Відтак востаннє усі чотири гранди грали у півфіналі аж у 2000 році. У новому столітті хтось з «малюків» постійно нахабно втручається у боротьбу за титул.


Цього року кожна з чотирьох великих команд починає сезон з різним настроєм, різними спогадами про рік минулий та різними успіхами на трансферному ринку.


Могутній «Сан-Паулу» втратив зі свого стабільного чемпіонського складу лише Леандро та Брено. (Жаділсон, який теж залишив команду, пограв у ній лише рік і ключовим виконавцем не був).


Хоча у цій команді взагалі важко визначити ключових виконавців. Мурісі Рамальйо немов наважився кинути виклик логіці та історії і довести, що таких виконавців може бути саме стільки, скільки гравців є у заявці на турнір…


У першій половині сезоні у цій заявці будуть «Імператор» Адріано та Карлос Алберто.


З «Ботафого» прийшли Жоїлсон (правий латераль) та Жуніньйо, центральний захисник, який блискуче б’є штрафні. І навряд чи «Сан-Паулу» обмежиться придбанням лише цих гравців. Найближча мета — виграти Кубок Лібертадорес, і для цього ніхто нічого не шкодуватиме. Водночас можна бути впевненим в тому, що «Сан-Паулу» ніколи не переплатить зайвого і сформує потужну команду без приголомшливих багатомільйонних трансферів.


Приголомшити, закупитися, виграти чемпіонат країни — це парафія «Корінтіанса». Історію «кохання» цього клубу та компанії MSI треба розповідати окремо. Навіть видати спеціальну книжку і зобов’язати кожного президента клубу вивчити її напам’ять.


Минулого року «Корінтіанс», без грошей та надії, вилетів до Серії Б чемпіонату Бразилії. Трохи раніше вилітали інші відомі клуби — «Палмейрас», «Ботафого», «Греміо» — тож саме прощання з елітою, яким би болісним воно не було, ще й може піти на користь команді. Але психологічні травми загояться лише від бальзаму перемог. У будь-якому змаганні. Чемпіонат штату новий тренер Мано Менезес (він свого часу витягував з Серії Б «Греміо») розглядає насамперед як навчальний полігон для абсолютно нової команди. У «Корінтіансі» 12 новачків. Але тому, хто вважає, що аби зігратися їм потрібно буде багато часу, можна заперечити мінімумом трьома аргументами.


Перший — Мано Менезес. У цього тренера швидко б заграли, та ще й дисципліновано (інакше команди Менезеса не грають) навіть півтора десятки найбільших футбольних гультяїв. Другий — гравці, які прийшли до «Корінтіанса», достатньо кваліфіковані, аби на льоту, без зайвих пояснень, вхопити ідеї тренера. Третій — торсида. Фани «Корінтіанса» не залишать команду і у двадцять другому дивізіоні першості пекла. Їхня підтримка, їхня віра мають надихати гравців на максимальні досягнення.


У будь-якому випадку, попри статус команди Серії Б, «Корінтіанс» — один з найбільш інтригуючих та цікавих проектів сезону-2008.


Що вже тоді казати про «Палмейрас», який знову очолив найкращий тренер Бразилії Вандерлей Лушембургу. З «Палмейрасом» він вигравав і чемпіонат Бразилії, і, що актуальніше зараз, чемпіонат Пауліста (тричі, востаннє у 1996 році). Без Вандерлея перемог у першості штату не було. Дванадцятирічні мандри пустелею невдач спонукали знову покликати найкращого футбольного поводиря.


У минулому сезоні «Палмейрасу» не вистачало потужності в атаці. Форвардів ніби було багато, але з них усіх лише вічнозелений Едмундо забивав стабільно. «Тварині» у отарі Вандерлея місця не знайшлося. Тож забивати мають верткий Алекс Мінейро та Ленні, якому вже час не подавати надії, а виправдовувати їх.


З «Греміо» перейшов Дієго Соуза, один з найкращих атакувальних хавбеків минулого сезону. Що за тандем вони можуть створити з Хорхе «Магом» Вальдівьєю!


Ніби й зарано очікувати чогось дивовижного вже у другому турі, але уболівальницька нетерплячка не знає меж, і матч проти «Сантоса», що відбудеться цієї неділі, здається першою серйозною перевіркою для «Палмейраса».


Щобільше, «Сантос» очолив (та ще й одразу після самого Вандерлея) давній ворог Лушембургу — Емерсон Леао. У самій Бразилії хіба що у психіатричних лікарнях можна знайти тих, хто зрозумів це призначення.


Найкращих гравців «Сантос» лише втрачає. Поповнення (поки що?) скромне. Схоже, що керівництво клубу згадало 2002 рік, коли з Леао на чолі «Сантос» виграв чемпіонат Бразилії завдяки власним вихованцям. Але чи є зараз в резерві нові Дієго та Робіньйо? І чи слід чекати появи у складі зовсім ще юного Неймара?


Запитання накопичуються. Відповідей замало. Чинний чемпіон штату ризикує бути найбільшою рибою, що потрапить на гачок амбіційних провінціалів.