Гнилі голови: Частина друга - "Бенфіка"

Якщо титулований клуб, навіть найтитулованіший у країні, довго не може стати чемпіоном, починається паніка. Здобуті «вчора» трофеї з німим докором дивляться на «сьогоднішніх» нездар, котрі тільки й спроможні, що знову і знову «ганьбитися».


Перші особи клубу часто у таких випадках керуються хибною логікою. «Та ми ж такі великі були! Як же це зараз нічого! Бути такого не може! Та ми за день повернемо колишню славу!»


Завдяки обіцянкам «повернути» приходять до влади у клубі і вивертають його сподом назовні, аби тільки швидше настала нова золота ера. У цій лихоманці президенти готові різати по-живому, і тренерів міняють частіше, аніж українські поп-діви лягають під ніж пластичних хірургів…


Хтозна чи й досі був би Жозе Морінью тренером «Бенфіки». Справді важко повірити, що «Особливий» вісім останніх років безвилазно просидів би у Португалії. Питання не в тому, що «Бенфіка» могла зробити для Жозе. Питання в тому, що Жозе хоч би упродовж сезону-двох міг зробити для «Бенфіки»?


Тренером лісабонського клубу Морінью став після чотирьох турів сезону 2000/01. Пропрацював дев’ять турів. Встиг за цей час розгромити у дербі «Спортинг». У відставку пішов після зміни керівництва. Президентські вибори виграв Мануел Віларінью, у якого був свій кандидат у тренери — Тоні, з яким «Бенфіка» виграла останнє на той момент чемпіонство.


Запрошував Жозе до лісабонського клубу Жуан Вале е Азеведу, який був одним з найколоритніших президентів у історії «Бенфіки». Зараз він у в’язниці. (На відміну від України, у Португалії спочатку обіймають важливі посади, а потім потрапляють за ґрати, а не навпаки). Звинувачень проти нього висунуто було чимало, але засудили тільки за двома з них. Цього було достатньо для семи з половиною років ув’язнення, хоча й досі адвокати Вале е Азеведу намагаються звільнити екс-президента.


Попри такий сумний кінець президентства Вале е Азеведу, досі є ті, хто його захищає і доводить, що його правління пішло на користь клубу.


Перше, на що звертають увагу, жахливий фінансовий стан клубу у 1997 році, коли Вале е Азеведу виграв вибори. Тоді йшлося про порятунок клубу, а не про титули. Щоправда, перемогу на виборах принесла обіцянка (нездійсненна) купити Руя Кошту, а не якийсь приголомшливий, послідовний план дій.


І все ж планів у нового президента було достатньо. І втілював він їх затято і наполегливо. За три роки Вале е Азеведу скоротив дефіцит бюджету клубу, зросла відвідуваність матчів, більшими стали прибутки від продажу атрибутики.


Вале е Азеведу намагався модернізувати життя клубу і зробити так, щоб славне ім’я «Бенфіки» приносило більше грошей.


Саме цей президент розірвав, ще й після судової тяганини, контракт з компанією Olivedesportos (фани «Бенфіки» великими літерами виділяли у цій назві PORTO з натяком на те, що компанія працювала «на» принципового суперника), згідно з яким на засіданнях футбольної Ліги «Бенфіка» мала голосувати за інтереси цієї компанії, а не за власні.


Попри все це швидко пішли звинувачення у фінансових махінаціях, відсутності демократії і у всьому, що завжди закидають людині, яка розвинула кипучу діяльність і досягає успіху.


Вале е Азеведу має щось спільне з Френком Каупервудом. Покопатися у його складній особистості цілком міг би хтось із сучасних португальських письменників.


Екс-президент «Бенфіки» — людина справді авторитарна. Звичка все вирішувати і ледь не все робити самому. Є випадки, коли вона є рушійною силою. Буває, що може все зіпсувати, особливо якщо рішення приймати імпульсивно.


Так Вале е Азеведу призначав і знімав тренерів. Нинішній сезон шостий у історії «Бенфіки», коли упродовж одного чемпіонату команду очолюють троє тренерів. Три з них випали на час президентства Вале е Азеведу…


Ще у 2000-му Вале е Азеведу змінив Мануел Віларінью. А за чотири роки «передав справи» своєму товаришу – Луїшу Феліпе Віейрі. За цей час «Бенфіка» нарешті виграла чемпіонат (у 2005-му), але не позбулася звички панікувати тільки-но щось йде не так. Віейру інакше як демагогом уболівальники вже, здається, і не називають. Розповіді про прийдешню велич мало стосуються суворої реальності. У чемпіонаті Португалії царює «Порту», а «Бенфіці» у цьому сезоні поки що доводиться боротися за вихід до Ліги Чемпіонів зі скромним «Ґімарайншем».


Позаминулого сезону «Бенфіка» була чвертьфіналістом ЛЧ. Очолював команду Рональд Куман. Його «Бенфіка» не була такою ж бездумно-безпорадною як куманівська «Валенсія», але й у Лісабоні голландець значно краще виглядав у коротких турнірах, аніж у чемпіонаті. «Бенфіка» тільки на словах конкурувала з «Порту», а насправді у найвідповідальніші моменти безвідповідально втрачала очки, і Куман розказував, як важко вигравати все на обох фронтах.


Ще й виправдовував бійки на тренуваннях, бо це, мовляв, «демонструє, наскільки серйозною є конкуренція за місце у складі». Своє вміння натравлювати одних гравців на інших Куман ще продемонструє у Валенсії…


Змінив голландця Фернанду Сантуш. Віейра вирішив, що досвідчений тренер, який попрацював у «Спортингу» та «Порту», принесе користь «Бенфіці». Може так би воно й було. Хоча і це сумнівно, бо «Бенфіка» Сантуша виглядала командою невпорядкованою, командою, схема гри якої конфліктувала з можливостями гравців, особливо новопридбаних. І повернення Хосе Антоніо Камачо не надто виправило цю ситуацію.


Ось, до речі, важливий момент. У випадку з «Бенфікою» Віейри більше уваги слід приділяти не лише призначенням тренерів, а й купівлі гравців.


Назвемо тих, хто за останні чотири з половиною роки прийшов до «Бенфіки», досі у ній грає, і грає стабільно: Кім, Лео, Катцураніс, Кардосо. Все.


Можна, звичайно, згадати орендованого Мікколі, який повернувся до Італії, чи Андерсона та Караґуніса, які команду вже залишили. Чи Родріґеса, Ді Марію та Перейру, які ще можуть повністю розкритися найближчим часом. Висновок все одно буде невтішним. Якщо є у Португалії команда, що з впертістю, гідною кращого застосування, регулярно помиляється на трансферному ринку, то це — «Бенфіка».


На невдалих трансферах обпікалися найкращі тренери та президенти у історії футболу. Але вони загоювали ці опіки. Бальзамом перемог. У «Бенфіки» великих перемог за останні 14 років — кіт наплакав.


Луїш Феліпе Віейра може скільки завгодно міняти тренерів. Навіть упродовж одного сезону. Боятися шанувальникам «Бенфіки» слід насамперед літньої перерви. Боятися гучних заяв про зіркові придбання, з «якими ми обов’язково повернемо золоті часи».


Таке враження, що прокляття Бели Гутмана, тренера-легенди, який пішов з «Бенфіки» якраз через непорозуміння з керівництвом клубу — «У найближчі сто років «Бенфіка» не буде європейським чемпіоном» — здійснюється саме завдяки президентам лісабонського гранда.