Copa Libertadores-2008: Групи 1, 2, 5

Цього року у Кубку Лібертадорес буде чимало сюрпризів. Твердження, що категоричністю нагадує аксіому, не з неба впало. Кожне шановане латиноамериканське видання підготувало до старту турніру обсягові матеріали. Звичайно, навіть неймовірно закоханий у футбол чи уругвайський, чи бразильський журналіст навряд чи уважно стежить за першостями Болівії, Венесуели та Еквадору. Тож за коментарями, оцінками шансів деяких команд зверталися до місцевих репортерів.


Ось тут і почалися попередження про можливі сенсації. І не скажеш, що кожен намагався перебільшити силу «своїх» команд. Аналіз був об’єктивним. І водночас, навіть у найслабших на перший погляд учасників, знаходили шанси принаймні ускладнити життя фаворитам, а це, якщо врахувати склад груп, не так вже й погано, бо груп, в яких чітко можна назвати дві команди, що мають вийти до плей-офф, не так вже й багато.


У деяких групах матчі, що вже відбулися, заплутали ситуацію ще більше. У п’ятій — перуанці з «Універсидад Сан-Мартін» у рік свого дебюту у Копа Лібертадорес мали бути скромними постачальниками очок. І що зробили ці скромні хлопці з команди, що на світ з’явилася менше чотирьох років тому? Обіграли у першому турі «Рівер Плейт». І закономірно обіграли. Без метушні, галасу та відбійної гри.


Добре, «Рівер» і у минулому сезоні на виїзді грав так, немов це не гранд, а заштатний аутсайдер, для якого кожне здобуте очко — щастя. (До речі у 2006-му «Рівер» програв на виїзді всі матчі. Для виходу з групи вистачило трьох домашніх перемог). Але ж цього року команду очолив Дієго Сімеоне, на якого в Аргентині покладають великі надії і вже пророкують місце тренера збірної. Склад «Рівера» як завжди засліплює блиском зібраних у ньому зірок. Як добре відомих на континенті (Ортега, Понсіо,Феррарі, Абреу), так і тих, що лише сходять (Гарсія, Санчес, Абелайрас, Буонанотте).


І що робити Сімеоне зараз, коли програли теоретично найслабшому супернику? Дієго ніби не з тих, хто злякається важкого завдання. Працюватиме далі, ставитиме команді гру. У міжсезонних турнірах він вже випробував кілька варіантів. Незабаром, вочевидь, визначиться з основним. І сподіватиметься, що він даватиме результат і у чемпіонаті, і у Копа Лібертадорес. «Рівер» занадто довго нічого не вигравав, щоб вболівальники спокійно сприймали творчі пошуки будь-якого, навіть найперспективнішого тренера.


Уболівальники мексиканської «Америки» теж люди вимогливі, і навіть жорстокі. Своє незадоволення роботою аргентинського тренера Даніеля Брайловськи вони висловлювали ще з першого туру нового чемпіонату. Брайловськи прийняв команду на фініші минулого сезону, вивів її до фіналу Копа Судамерикана, і обіцяв покращення гри у найближчому майбутньому. Мабуть, якби він виграв Копа Судамерикана, Брайловськи вірили б більше, і чекали б трохи довше. Попри те, що самих лише титулів фанам «Америки» замало, їм ще й гру таку давай, щоб не менше трьох забивати (у кожному таймі), перемога у континентальному турнірі зробила б їх хоч трохи толерантнішими до експериментів Брайловськи.


Щоправда, є сумніви, що новий тренер подарує шанувальникам «орлів» футбол високого польоту. Аргентинця Рубена Омара Романо називають одним із найкращих учнів Рікардо Ла Вольпе. А це означає, що ставка буде на захист. Хоча проблеми у «Америки» саме в атаці (лише 5 забитих м’ячів після шести турів чемпіонату). Ніби й дивно, що так мало забиває команда, в якій грають класні форварди Сальвадор Кабаньяс та Ернан Лопес. Пояснення просте. Без Федеріко Інсуа півзахист «Америки» виглядає не так яскраво, йому бракує вигадки та непередбачуваності.


Першим суперником «Америки» буде чилійський «Універсидад Католика» . У 2005-му ця команда вийшла до півфіналу Копа Судамерикана і відтоді зберегла хорошу, зіграну лінію захисту (воротар Бульїбасіч, центральні захисники Імбоден, Сентено, лівий латераль Перес). Лише Фуенсаліда перебрався до «Коло Коло».


Наприкінці минулого року команда грала вкрай нестабільно, тож на старті нового сезону керівництво клубу виділило серйозні кошти на придбання нових виконавців насамперед у середню лінію. Поява аргентинця Даріо Ботінеллі та бразильця Аїлтона має додати збалансованості та солідності грі підопічних Фернандо Карвальйо.


У першій групі є команда, якій цих якостей не бракує вже зараз. «Крузейру» Аділсона Батісти вже зіграв три матчі (два у кваліфікації) і в кожному з них забив три м’ячі. І в кожному міг забити більше. Склад команди відчутно не змінювався, а ідея нового тренера підтримувати плеймейкера Вагнера трійкою рухливих та наполегливих опорних хавбеків зробила «Крузейру» менш вразливим.


Ця команда і минулого року зачаровувала своєю атакувальною грою. Зараз у цієї гри з’явився надійніший фундамент. Атаки від цього не стали менш феєричними.


Чи є у цій групі суперники, здатні зупинити бразильців? Навряд чи це зробить болівійський «Реал Потосí». Хоча й чинний чемпіон Болівії виглядає краще підготовленим до турніру за інші команди країни. Справа не лише у тому, що суперників підопічні Маурісіо Сорії приймають на висоті майже 4000 метрів. «Реал» дуже вперта та організована команда. І все ж цього буде недостатньо у виїзних матчах, в яких болівійці сповідують занадто захисний, не амбіційний футбол.


Переповнений амбіціями аргентинський «Сан Лоренсо» вже переконався, що між «хочемо» і «можемо» дистанція ще більша, аніж між Потосі та рівнем моря. Трансфери Андреса Д’Алессандро та Гонсало Берхессіо мали бути свідченням серйозних намірів команди завоювати Копа Лібертадорес у рік столітнього ювілею клубу. Поки що у трьох зіграних матчах (два у чемпіонаті) суперкоманда Рамона Діаса не забила жодного м’яча.


Посуха мине. Не може не минути. Але й три очки, втрачених у Венесуелі ніхто не поверне. Найгірше те, що у програному матчі «Сан Лоренсо» виглядав безвольно і майже нічого біля воріт суперника не створив. Чи, як і «Рівер», ще одна аргентинська команда збирається виходити з групи виключно за рахунок хороших домашніх результатів?


Тоді Рамону Діасу слід пам’ятати, що «Каракас», якому «Сан Лоренсо» програв у першому матчі, минулого року обіграв «Рівер» і на виїзді. Ще й у плей-офф команда Ноеля Санвісенте добряче налякала тоді ще могутній «Сантос».

Санвісенте очолює «Каракас» вже шість років. І команда постійно прогресує, стиль її гри стає дедалі різноманітнішим. Венесуельські журналісти стверджують, що зараз «Каракас» цікавіший і сильніший, аніж рік тому, коли двічі обіграв «Рівер». На особливу увагу заслуговує атакувальний квінтет Ґєрра, Варгас, Бастьяніні, Комінхес, Рентерія. Вони не обов’язково разом виходять у стартовому складі, але Санвісенте має можливість по-різному будувати гру команди в атаці саме завдяки цим різноплановим футболістам.


У другій групі зібралося аж три команди, яким є що продемонструвати якраз в атаці. Насамперед треба відзначити чемпіона Аргентини. Роки зо два тому, коли «Ланус» добре виступав у Копа Судамерикана здавалося, що як би організовано команда не виглядала, скільки б талановитих власних вихованців не було у складі, підопічним Рамона Кабреро буде важкувато хоч колись зазіхнути на чемпіонство. І ось «Ланус» дебютує у Копа Лібертадорес саме як переможець аргентинської першості. Більш заслуженого тріумфу годі й пошукати.
Попри переходи Агірре («Вальядолід») та Арчубі («Рівер») «Ланус» залишається грізною силою. Пеллетьєрі продовжує господарювати у центрі поля, Валері тероризує флангових захисників суперників, Акоста і Санд вдало взаємодіють попереду.


Кожен з цієї четвірки зробив свій внесок у перемогу над уругвайським «Данубіо». Клуб, відомий своєю школою, можна назвати найзагадковішим серед вcіх учасників турніру. Гравців «Данубіо» виховує справді класних. (Один з них — Карлос Гроссмюллер — нещодавно перейшов до «Шальке»). У внутрішніх змаганнях їхніх зусиль було достатньо, аби перемогти і в Апертурі, і в Клаусурі сезону 2006/07. А от у міжнародних змаганнях «Данубіо» сам на себе не схожий. З Копа Судамерикана-2007 уругвайців вибила парагвайська «Такуарі», у якої за душею хіба що більш-менш організована оборона та вміння розігрувати стандарти.


Розібратися з тим, що ж заважає команді добре виступати не лише вдома, треба якомога швидше, бо якщо так само скромно «Данубіо» виглядатиме й у найближчих матчах, то можна і на останньому місці опинитися.


Принаймні «Депортиво Куенка» з Еквадору активно відмовляється від ролі аутсайдера. Нехай перемогли еквадорці у першому турі не без везіння, це ще не привід недооцінювати команду Габріеля Перроне. «Куенка» непогано закупилася спеціально під цей розіграш КЛ. Нові виконавці з’явилися у кожній лінії. Найбільше запам’ятався у першому матчі аргентинський форвард Маурісіо Феррадас. Завдяки його влучному удару еквадорська команда вже перевершила свій результат 2005 року. (Тоді у Лібертадорес «Куенка» не здобула жодної перемоги.


Чи не вдовольниться «Депор» цим крихітним «досягненням»? Якщо й так, то як мінімум у домашніх матчах цього може і не буде помітно.


Аргентинський «Естудіантес» у Еквадорі почувався комфортно. Комусь може і незручно буде на висоті у майже 3000 метрів, а підопічні Роберто Сенсіні увесь перший тайм вели гру, створювали моменти, які успішно… не реалізовували. Мабуть у другому таймі «Естудіантес» таки дещо втратив мобільність, та все ж малюнок гри команди якщо і постраждав, то аж ніяк не через брак організації. Верон, Маджолло, П’ятті, Бранья, Бенітес комбінують злагоджено і цікаво. Втрати Соси («Баварія»), Павоне («Бетіс») і тренера Сімеоне у Ла-Платі вирішили пережити просто. Забути і грати далі. Нічого іншого не залишається і після несподіваної поразки в Куенці.