Навколо світу за 800 слів

Австралія

Нульова нічия вже здавалася результатом неминучим. Не тому, що команди не прагнули зсунути з місця ці нулі. Якраз навпаки. Обидві атакували багато й мали моменти відзначитися. Ніхто, однак, не міг завдати точного завершального удару. Тож все йшло до того, що “Аделейд Юнайтед” зіграє внічию уперше в чемпіонаті. (До цього команда Герчана Фербека мала 8 перемог та 8 поразок).

На 77-й хвилині голландський наставник зробив свою другу заміну. На поле вийшов 15-річний Мохамед Туре. Він дебютував у попередньому турі, а зараз уперше з’явився в домашньому матчі. Й відразу взявся до справи наче мав за плечима кілька десятків поєдинків у елітному дивізіоні. Зі впевненістю у власних силах та байдужістю до будь-яких труднощів, що чекають на хлопчину, який грає із “дорослими”, Туре приймав м’яч та невимушено мчав на захисників. Саме він розігнав атаку, яку завершив ефектним ударом у “дев’ятку” Джордж Блеквуд. Асистував центфорварду Райлі МакҐрі. Кожен із них сам є цікавим й талановитим гравцем, але того вечора героєм був неповнолітній новачок, який за дві хвилини після голу Блеквуда закріпив перевагу “Юнайтед” після пасу МакҐрі. І став наймолодшим автором забитого м’яча в історії А-Ліги.
“А мені казали після дебюту Альхассана (старший з братів Туре вже зіграв цього сезону 9 матчів), що ти, мовляв, почекай, Мохамед взагалі “звірюга”, - захопливо говорив у трансляції Fox Sport екс-футболіст Енді Харпер.

Мохамед Туре вже увійшов до історії австралійського чемпіонату. Перший крок був ефектним й залишився у пам’яті. Тільки від нього тепер залежить, скільки кроків ще буде й чи поповнюватиметься ця скарбничка спогадів новими, яскравими враженнями.

Австрія

No kangaroos in Austria нагадує жартівливий плакат тим, хто примудряється плутати Austria та Australia. Добре, кенгуру, може, й немає, однак точно є Socceroo. Джеймс Холланд уперше опинився в австрійській Бундеслізі ще у сезоні 2011/12 й зіграв понад сотню матчів за віденську “Аустрію”. Повернувся до Австрії 2017-го. Новим клубом Холланда став ЛАСК, який щойно повернувся до першого дивізіону після семирічної відсутності. Австралієць швидко став гравцем основи в команді, що спочатку фінішуівала четвертою, а потім - другою.

В умовному другому (чи навіть третьому) ешелоні європейських чемпіонатів ЛАСК був чи не найпривабливішим об’єктом для спостережень. Авторський витвір тренера Олівера Ґласнера, команда з Лінца (яка насправді домашні матчі чемпіонату проводить у Пашингу) грала розкуто, агресивно (хтось би навіть сказав “занадто ризиковано”).

Коли минулого літа Ґласнер перебрався до Німеччини, здавалося, що на цьому й закінчиться казкова історія злету клубу, що ніколи не належав до кола обраних у австрійському футболі. Свій єдиний чемпіонський титул, так само, як і Кубок, ЛАСК завоював 1965 року й відтоді трофеї були хіба що за перемогу в другому дивізіоні.

Вибір наступника Ґласнера теж не сповнював натхненням. Тренерська кар’єра Валерьєна Ісмаеля наче й не давала приводів очікувати такої самої гри, що й у попередніх сезонах. Однак із самого початку чемпіонату ЛАСК впевнено набирав очки й робив це у стилі, що став таким звичним та упізнаваним. Зміна тренера не призвела до зміни ідеології. Візит до Зальцбурга, на матч проти чемпіона та лідера цього сезону, був ще одним чудовим приводом звернути увагу на ЛАСК. І команда не розчарувала. Пресингувати починали ледь не у чужому штрафному майданчику, більше контролювали м’яч. Щоправда, без завершення. А от коли “Зальцбург” виходив із під цього пресингу, моменти біля воріт Шлагера виникали досить небезпечні. Окуґава і Дака били у штангу. Ще одного разу після удару Патсона Даки врятував голкіпер.

Ось тоді вже й ЛАСК нарешті почав знаходити можливості для ударів. На 20-й хвилині Домінік Фрізер відкрив рахунок, а на 25-й Холланд подвоїв перевагу ударом здалеку. Надалі, й після того, як Окуґава скоротив відставання, й коли Фрізер оформив дубль на 56-й хвилині, ЛАСК намагався діяти так само агресивно та динамічно. Не віддавати супернику ані м’яч, ані територію. Тому й попри заміни та очевидне бажання поставити зухвальців на місце “Зальцбург” у другому таймі створив вкрай мало. Мвепу забив після кутового, але й це не змусило ЛАСК перелякано відбиватися на останніх хвилинах.

Перемога зробила команду Ісмаеля лідером. Починається найважче. Влаштувати гонитву за незмінним чемпіоном - це одне. Випередити його та мати 13 турів, щоб утримати лідерство - зовсім інше. А ще на ЛАСК (окрім матчів Ліги Європи із АЗ) чекає кубковий півфінал саме проти “Зальцбурга”. Попереду не лише найважче, а й найцікавіше.

Африка

Зіграли тільки 35 секунд, а суддя Віктор Гомес вже мав заспокоювати гравця “Есперансу” Ільєса Шетті, який пішов у занадто різкий підкат. Одначе квапилися з перших секунд не лише футболісти туніської команди. Не менш гарячково починав гру й єгипетський “Замалек”. Хоча на відміну від суперника єгиптяни зробили це належним чином. Вже на 2-й хвилині Юссеф Обама забив головою після подачі лівого захисника Мохамеда Абдула Шафі.

Чому “Замалек” змушений так поспішати? За останні 15 років команда лише одного разу виграла чемпіонат Єгипту. Успіхів у Кубку було замало, щоб перекрити досягнення найпринциповішого опонента. “Аль-Ахлі” за цей самий період був чемпіоном 11 разів. І п’ять разів виграв Лігу Чемпіонів. “Замалек” задихався у тіні могутнього супротивника.

Минулорічна перемога у Кубку КАФ поповнила клубний музей новим трофеєм, а серця уболівальників сповнила надією на кращі часи. Тож не менш важливо було переграти “Есперанс” у матчі за Суперкубок. І “Замалек” зробив це переконливо. Досить довго не давали тунісцям себе проявити в атаці, а коли все-таки пропустили, миттєво перейшли до пресингу в центрі поля й за кілька хвилин вже знову були попереду. “Есперанс” взагалі залишав забагато простору між лініями півзахисту та оборони, що не надто притаманно цій команді. “Замалек” охоче використовував ці зони для швидких атак, у яких виділявся автор дублю Ашраф Беншаркі.

Відставання від “Аль-Ахлі” у 14 очок відіграти нереально. Воно суттєво збільшилося вже після того, як на початку грудня “Замалек” очолив Патріс Картерон (екс наставник “Аль-Ахлі”). Можливо, перший трофей під його керівництвом допоможе у створенні конкурентоздатної команди. Та варто пам’ятати, що досить часто тренери у цій команді надовго не затримуються. Навіть ті, що виграють трофеї. Бо квапитися та гарячкувати у “Замалеку” вміють. Зокрема й тоді, коли це робити не слід.