Crónicas del Nuevo Mundo: Бразилія, Парагвай, Уругвай

Бразилія

«Думаю, що на трибунах було десь 60 чоловік», запевняв після матчу півзахисник Жилмар Байяно. 34-річний хавбек раніше вже виступав у чемпіонаті Бразильєнсе й, за його словами, звик до низької відвідуваності. Та цього разу кількість глядачів була рекордно низькою. Може, назагал, з усіма присутніми, на стадіоні «Абадіау» справді було близько 60 осіб. Однак у Бразилії завжди ретельно підраховують, скільки уболівальників заплатили за квиток. І згідно з офіційними даними матч чемпіонату штату між командами «Боламенсе» та «Лузіанія», подивилося 8 глядачів. Це новий антирекорд турніру. 2014-го року поєдинок «Лежиау» – «Сейланденсе» відвідало 9 чоловік.

Дістріту Федерал з’явився у Бразилії, коли президент Жуселіну Кубічек вирішив перенести столицю з Ріу-де-Жанейру до центру країни. 21 квітня 1960 року новозведене місто Бразиліа стало третьою в історії Бразилії столицею. Зараз це третє бразильське місто за кількістю населення. Тож здавалося б, охочих піти на стадіон має бути вдосталь, що у самій столиці, що у навколишніх адміністративних регіонах. «Боламенсе», наприклад, представляє регіон Самабайя з майже 200 тисячами мешканців.

Окремо слід відзначити, що Кампеонату Бразильєнсе не є формально чемпіонатом тільки одного штату. Та ж таки «Лузіанія» представляє Ґойянію, але виступає у турнірах під егідою федерації футболу Дістріту Федерал з 1963 року, бо їздити ближче саме до ДФ, а не до міст свого штату. Цього року в чемпіонаті Бразильєнсе також беруть участь ще одна команда з Ґойянії («Формоза»), і «Паракату» зі штату Мінас-Жераїс.

Середня відвідуваність турніру поки що становить 566 глядачів за гру. Статистика, що нагадує як про історію появи Дістріту Федерал, так і про відсутність там потужного клубу, що регулярно виступав би у Серії А. На будівництво нової столиці з’їхалися робітники з усієї країни, але переважно це були уродженці Північного Сходу. Зараз часто можна почути, як чемпіонат ДФ називають Кампеонату Канданґау. «Канданґу», за провідним бразильським словником, це «робітник чи студент, що прибув з-поза меж регіону, аби там оселитися. Загальна назва тих, хто брав участь у будівництві міста Бразиліа».

Тобто з одного боку хтось міг зберегти родинні традиції й підтримувати далі команди своєї малої Батьківщини. А хтось просто вибрав собі для вболівання одного з грандів бразильського футболу. Це було помітно, коли бразильська Федерація дозволила клубам проводити матчі Серії А за межами своїх штатів. 2013 року виторг із матчу «Фламенгу» – «Сантос» становив майже 7 мільйонів реалів — на той момент, рекорд за всю історію чемпіонату Бразилії.

Футбольний парадокс Дістріту Федерал. Це територія, де встановлюють рекорди, що вражають, й рекорди, від яких хочеться жалісно плакати.

Парагвай

На перших хвилинах матчу «Лібертад» – «Серро Портеньйо» згадалося інтерв’ю Чаві, у якому він розповідав, що Гвардьйола відпрацював із гравцями «Барси» навіть розташування під час аутів. Гості вкрай невдало зайняли позиції якраз у такій ситуації, й за кілька секунд м’яч опинився у сітці воріт після удару Барейро.

У першому таймі «Лібертад» атакував значно цікавіше й не в останню чергу завдяки 17-річному Івану Франко (наголос на «а»). Згідно з регламентом у стартовому складі кожної команди має бути мінімум один парагваєць, народжений 1999 року або пізніше. Щоправда, не вказано, скільки часу він повинен провести на полі, тому ранні заміни стали звичним явищем. Однак Франко до перерви замінили тільки одного разу в чотирьох турах. У поєдинку ж із «Серро Портеньйо» він відіграв майже годину.

Іван може діяти на лівому фланзі, чи, як це було у матчі з СП, на позиції другого форварда. Швидкий та технічний, юний футболіст вміло бере гру на себе й встигає вчасно помітити партнерів. Ці його маневри добре вписувалися в роботу усієї команди, що до перерви мала солідніший вигляд. «Серро Портеньйо» бракувало точнішої взаємодії та вміння створити простір для загострення своїх атак.

Цей простір супернику «подарував» у другому таймі сам «Лібертад». Команда Альдо Бобадільйї дедалі більше опускалася на свою половину, не надто вдало при цьому розігруючи контратаки. Тож у СП, особливо з виходом Ернана Новіка, було значно більше можливостей для поступового та якісного розіграшу комбінацій. Новік упевнено розподіляв передачі між партнерами, суттєво покращивши позиційні атаки гостей. Зрештою Новік асистував Дієго Чуріну, й аргентинець зрівняв рахунок на 79-й хвилині, а трохи згодом сам Ернан ледь не вивів «Серро Портеньйо» вперед. Після його підкрученого удару зі штрафного м’яч влучив спочатку у перекладину, а потім у штангу.

Після чотирьох турів «Серро Портеньйо» Луїса Субельдії набрав 5 очок. На п’ять більше, аніж було у цього тренера після стількох же турів у іспанському «Алавесі». Після такого старту Субельдію звільнили, тож він швиденько знайшов нову роботу вже у Південній Америці. Його досвід у різних країнах континенту стане в нагоді у Асунсьйоні, де окрім вдалого виступу в Апертурі, від Субельдії чекатимуть результатів у Копа Лібертадорес.

«Лібертад» теж братиме участь у КЛ, й дуже цікаво, скільки часу в матчах із «Пеньяролем», «Стронгестом» і «Атлетико Тукуман» виділятиме тренер Івану Франко та іншим молодим футболістам.

Уругвай

«Сподобався вчора «Ліверпуль». Добре змагалися», — написав уругвайському колезі. «Так, — прийшла відповідь, тільки «Вест Хем» не надто їх перевіряв». Довелося пояснювати, що йдеться про «Ліверпуль» уругвайський, який напередодні зустрічався з «Пеньяролем». «У них хороший тренер», — відреагував уругваєць.

І справді, хороший. Тільки досі перед очима Пауло Пессолано гравець. Десятий номер із запальним характером. За дванадцять років Пессолано отримав шість червоних карток та 50 жовтих. Хоча значно більше запам’яталися його фінти, передачі й, безумовно, забиті м’ячі. Здебільшого у футболці «Ліверпулю». Були в нього й вояжі за кордон, але насамперед його кар’єра була пов’язана саме з цим клубом.

Щоправда тренувати Пауло почав у «Торке», команді, в якій закінчував свої виступи. І з першої спроби підняв її до елітного дивізіону. Склад у «Торке» був, як для уругвайської Сегунди, досить пристойний, але й тренер-новачок мав довести, що зможе впоратися з усіма вимогами турніру в 30 турів. І «Торке» випередив усіх із солідним відривом (9 очок від другого місця, 14 — від третього). Одразу після завершення сезону Пессолано оголосив, що не залишиться у «Торке».

Очолив він «Ліверпуль», якому загрожує виліт. Оскільки через борги у цьому чемпіонаті заборонили грати клубу «Танке Сіслей», до Сегунди за підсумками року відправляться ще два клуби. І поки що «Ліверпуль» є одним із них. Тому очки потрібні навіть на виїзді проти «Пеньяроля», й у цьому матчі команда Пессолано справді зіграла дуже солідно. Не було спроб просто закритися в захисті й лише зрідка навідуватися до чужого штрафного. «Ліверпуль» і пресингував на половині суперника, і розігрував багатоходові комбінації. А за рахунку 1:2 робив це настільки регулярно, що змусив серйозно похвилюватися уболівальників «Пеньяроля».

Зараз у Пессолано дві нічиї та поразка. (Три очки команда отримала автоматично після дискваліфікації «Танке Сіслей»). І тим не менш помітний потяг до збалансованої гри, немає притаманної аутсайдерам звички сахатися від одного до іншого. Важливо не загубити це у матчах із прямими конкурентами, яких найближчим часом у «Ліверпуля» буде вдосталь.