Скільки потрібно часу, щоб зникло відчуття новітності Нового Року? Зазвичай, достатньо кількох днів. Зрідка навіть кількох годин.
Але це вже, якщо не класично рік зустрічаєш. Якщо, мимохіть, відхиляєшся від усталеної процедури і одразу ж шкодуєш. Не через те, що зробив щось не „як всі”. А лише через те, що шкереберть полетіли дбайливо виплекані плани.
І що рух годинникової стрілки втратив поволоку ритуальності. І що гонитва за нею нічим не краща за буденну біганину „у справах”.
Чи не стає тоді ніч новорічна однією з поміж інших? Що воно, це новорічне відчуття без особливої зустрічі нового?
Та насправді хіба не є ця ніч такою ж як і багато інших? Які обіцяють не менше нового. Але на їхню біду людство, що з дурного розуму вигадало час, так і не навчилося цією знахідкою користуватися. І виокремило собі лише одну зимову ніч для грандіозного оновлення.
А бува ж працює, хай йому грець. Новий день, новий рік, нове, тільки подумайте, тисячоліття. Це все ж буде зовсім інакше. По-новому. Себто — краще. Нумо, налаштуймося на цю хвилю.
І за кілька днів зрозуміємо, що болісно незмінним залишається те, від чого насамперед залежить оновлення — ми самі.
Новорічне, і не тільки, побажання: „ Усього найкращого”. Ним обмінюються з невимовною легкістю, без зайвих вагань та роздумів.
Хоча, мабуть, ліпше бажати кожній людині зрозуміти, що саме і як вона може зробити для себе, для тих, кого любить. Бо „все найкраще” на прилетить на крилах змайстрованих кимсь іншим.
Новорічні побажання взагалі б мали бути вкрай філософськими та несторонничими. Якщо справді хочеться оновлення. Якщо справді цю ніч виділили для мудрого діла.
Якщо це так, то ніхто краще за тебе самого тобі нічого не побажає. І ніхто краще за тебе самого нічого не вирішить. Особливо, якщо йдеться про оновлення, а ще й, на додачу, про „найкраще”.
Зрозумійте, що треба зробити, аби стати кращим. І побажайте собі сил та затятості у цій маже безнадійній справі.
Але це вже, якщо не класично рік зустрічаєш. Якщо, мимохіть, відхиляєшся від усталеної процедури і одразу ж шкодуєш. Не через те, що зробив щось не „як всі”. А лише через те, що шкереберть полетіли дбайливо виплекані плани.
І що рух годинникової стрілки втратив поволоку ритуальності. І що гонитва за нею нічим не краща за буденну біганину „у справах”.
Чи не стає тоді ніч новорічна однією з поміж інших? Що воно, це новорічне відчуття без особливої зустрічі нового?
Та насправді хіба не є ця ніч такою ж як і багато інших? Які обіцяють не менше нового. Але на їхню біду людство, що з дурного розуму вигадало час, так і не навчилося цією знахідкою користуватися. І виокремило собі лише одну зимову ніч для грандіозного оновлення.
А бува ж працює, хай йому грець. Новий день, новий рік, нове, тільки подумайте, тисячоліття. Це все ж буде зовсім інакше. По-новому. Себто — краще. Нумо, налаштуймося на цю хвилю.
І за кілька днів зрозуміємо, що болісно незмінним залишається те, від чого насамперед залежить оновлення — ми самі.
Новорічне, і не тільки, побажання: „ Усього найкращого”. Ним обмінюються з невимовною легкістю, без зайвих вагань та роздумів.
Хоча, мабуть, ліпше бажати кожній людині зрозуміти, що саме і як вона може зробити для себе, для тих, кого любить. Бо „все найкраще” на прилетить на крилах змайстрованих кимсь іншим.
Новорічні побажання взагалі б мали бути вкрай філософськими та несторонничими. Якщо справді хочеться оновлення. Якщо справді цю ніч виділили для мудрого діла.
Якщо це так, то ніхто краще за тебе самого тобі нічого не побажає. І ніхто краще за тебе самого нічого не вирішить. Особливо, якщо йдеться про оновлення, а ще й, на додачу, про „найкраще”.
Зрозумійте, що треба зробити, аби стати кращим. І побажайте собі сил та затятості у цій маже безнадійній справі.
