Sudamericano Sub20: Фінальний етап, перший тур

Бразилія - Колумбія 0:0

Матч мало чим відрізнявся від зустрічі цих суперників на попередньому етапі. Якби посеред першого тайму хтось тихенько прибрав ворота, захоплені тактичним “протистоянням” футболісти навряд чи б це помітили. Колумбійці, щоправда, починали активніше, більше намагалися контролювати м’яч і частіше розігрували довгі позиційні атаки. Бразильці реагували оперативно, а потім навіть потроху перевели гру на чужу половину. Без особливих загострень, ніби чогось соромилися.

Єдиний їхній удар у виконанні Маркуса Антоніу нагадував спробу винести м’яч подалі, щоб швиденько зайняти позиції біля свого штрафного майданчика. Колумбійці відповіли схожим за якістю ударом Толоси, а найяскравішою подією першого тайму був свисток на перерву.

У другому таймі початок знову були за колумбійцями. Причому цього разу значно краще виходив перехід в атаку після перехоплень м’яча. Ангуло (він помінявся флангами з Енаморадо) прискорював рух уперед і став у ці хвилини ключовим гравцем своєї команди. Одначе вже вкотре ноги футболістів збірної Колумбії ніби важчали з наближенням до воріт. Тому більшість спроб не мали гідного завершення, навіть якщо розвиток комбінації здавався перспективним.

У бразильців перше нормальне підключення правого захисника сталося на 81-й хвилині. До цього вартим згадки був хіба що удар Родрігу зі штрафного. А так, до проходу Емерсона, біля воріт Кевіна Мьєра панувала тиша. Лише на останніх хвилинах можна було побачити хоч якесь пожвавлення в атаці. Бразильці навіть кілька разів зробили 5-6 передач поспіль на половині суперника. Тим не менш це видатне досягнення чомусь не принесло їм миттєвої перемоги.

Еквадор - Аргентина 2:1

0:1 - Тьяго Альмада, 27; 1:1 - Леонардо Кампана, 38; 2:1 - Хосе Сіфуентес, 74

Ще один матч, майже повністю скопійований з поєдинку тих самих суперників кілька днів тому. Різниця була хіба що в нюансах. Незмінними залишалися ідеологічні засади. Еквадорці знову прагнули генерувати динаміку гри в атаці завдяки колективній роботі з м’ячем, аргентинці — завдяки біганині.

Попервах це навіть могло створити хибне враження про більшу активність саме аргентинської збірної. Що нібито підкреслив і гол Альмади зі штрафного. Еквадорці швидко розставили все на місця, коли нарешті впорядкували роботу біля штрафного майданчика. З’явився передостанній пас, а далі тільки й треба було обрати, як саме продовжити комбінацію. Коли зрівнювали рахунок, вирішальним був рейд правого захисника Джона Еспіноси. Роффо тільки зачепив м’яч після його прострільної передачі, й Кампана забивав у порожні ворота. За три хвилини центрфорвард еквадорців міг оформити дубль, але після його підкрученого удару м’яч влучив у штангу.

Схожим ударом, на виконання, аргентинці відповіли лише раз. Баркетт пробив трохи неточно на 69-й хвилині. Еквадор зберігав перевагу в скоординованості, краще міняв темп гри. В Аргентини рефреном другого тайму став заклик тренера до Альвареса: “Обігруй його!” Хоч там і підказувати не треба було. Хуліана ніхто особливо не підтримував, тож справді тільки й залишалося, що намагатися проскочити опікуна на швидкості.

Після вилучення Вери еквадорці в деяких епізодах почали навіть дозволяти собі зайві передачі в досить перспективних атаках. Але на той момент вони вже повели в рахунку після майстерного удару Сіфуентеса зі штрафного. Звісно був ризик, що аргентинці у відповідь на суперникове марнотратство якось заштовхають другий м’яч. Але штовхатися доведеться наступного разу.

Венесуела - Уругвай 1:1

1:0 - Крістіан Макун, 9; 1:1 - Ніколас Асеведо, 77

Два тайми задоволення. І якщо для команд один тайм суттєво відрізнявся від іншого, то для стороннього спостерігача матч був із найкращих в турнірі. Венесуела провела першу половину у хорошому темпі. Тактичний вишкіл дозволяв миттєво орієнтуватися у будь-якій ситуації. Особливо після втрат м’яча.

Адже проти Парагваю в уругвайців блискуче відпрацювала середня лінія. Тож команда Рафаеля Дудамеля максимально уважно вивчила взаємодію тріо півзахисників, і якщо у першому таймі м’яч вкрай рідко потрапляв до Чьяппакассе, Гарсії чи Нуньєса, причиною був пресинг венесуельців. Вони вміло розривали зв’язки між Асеведо, Саласаром та Санабрією. І одразу починали власні атакувальні маневри. Не мало значення, що рахунок відкрили швидко. Віддавати м’яч надовго венесуельці не збиралися й домінували до перерви, навіть не створюючи великої кількості моментів.

Тим захопливіше було стежити за тим, як уругвайці змінювали ситуацію у другому таймі. Для цього не знадобилася жорсткіша гра у боротьбі за м’яч чи ще якісь подібні атрибути “непоступливости”. Першим важливими моментом був кращий рух хавбеків, коли команда виходила з оборони. Вдалий вибір позиції зумовлював другий вирішальний фактор — точність та своєчасність передач у середню лінію. Після цього уругвайці продовжували атаки у зовсім іншому ритмі. І тоді вже турбувати Ольсеса почали ті, хто й повинен це робити.

Загальний малюнок подій визначала тепер уругвайська команда, і гол Асеведо врівноважив гру не лише у цифрах на табло. Так само, як Макун у першому таймі, Ніколас забив після подачі зі штрафного з лівого флангу. Ця зеркальність ніби підкреслила закономірність нічийного результату.

Щоденник Кубка Сан-Паулу: Фінал

 
“Сан-Паулу” - “Васку” 2:2 (пен. 3:1)

1:0 - Габріел Новаес, 39; 2:0 - Антоні, 52; 2:1 - Лукас Сантос, 76; 2:2 - Тьягу Рейс, 84 Серія пенальті: 1:0 -Ед Карлос (СП); 1:1 - Лукас Сантос (ВДГ); 2:1 - Морату (СП); 2:1 - Тьягу Рейс (ВДГ); 3:1 - Тута (СП); 3:1 - Нороенс (ВДГ); 3:1 - Маркус Жуніор (СП); 3:1 - Рікелмі (ВДГ)

Єдиною кадровою втратою перед вирішальним поєдинком був центральний захисник “Васку” Міранда, який заробив дискваліфікацію. На усіх інших позиціях в обох команд були гравці, вже добре знайомі з попередніх матчів турніру. Вивчили опонента й тренери, тож окрім спроб кожного суперника налагодити свою гру, на перших хвилинах можна було побачити, хто як прагне відібрати м’яч.

“Сан-Паулу” віддав перевагу високому пресингу. Габріел Новаес та Антоні (наголос на “а”) першими створювали тиск на Уліссеса та Нороенса, а їхні партнери підтягувалися, аби перекрити інші зони. І хоч цей тиск не призводив до помилок “Васку” біля свого штрафного, “Сан-Паулу” виглядав динамічніше у боротьбі, нехай у більшості епізодів ця боротьба точилася між штрафними майданчиками.

“Васку” зустрічав вихід СП із оборони компактним розташуванням неподалік від центральної лінії. Ідея полягала в тому, щоб обмежити мобільність Родрігу Нестора та Паулінью, не дозволити їм організовувати проникливі атаки по центру. Тому цілком природно “Сан-Паулу”, зустрівши спротив у центрі, переводив м’яч на фланги для підключень Кайю чи Веллінгтона. “Васку” вистачало рухливости, щоб протистояти і цим маневрам, але зовсім кепськими були справи з власними діями в атаці. Лукас Сантос м’яч майже не отримував, а якщо це й траплялося, то без належного ефекту.

Коли ж футболісти “Васку” бодай трохи піднімали лінію оборони, у СП з’являлася нагода включити свою фірмову швидкість. На 17-й хвилині Кайю вкидав аут на своїй половині. Варто було дати розвернутися Паулінью, як миттєво пішов пас правим флангом на Габріела Новаеса, який теж розташувався дуже грамотно й миттєво прискорився у бік воріт. В боротьбі з захисником він пробив вище, але першу пересторогу оборонці “Васку” отримали.

І зрозуміли що до чого, бо надалі обмежували суперника досить непогано. В атаках “Сан-Паулу” побільшало втрат задалеко від воріт. Навряд чи перший тайм завершився з перевагою якоїсь з команд, якби не спрацював пресинг команди Орланду Рібейру. Відібрали м’яч на своїй половині (хоча у перерві Паулу Сезар Олівейра, який оцінював дії арбітра у трансляції каналу SporTV , зазначив, що відібрали з порушенням правил), але ключовим було те, що футболісти “Васку” не встигли зайняти оптимальні позиції, аби зустріти цю атаку. Паулінью мав вдосталь простору в центральному колі й перевів м’яч на правий фланг на Антоні. Це був той випадок, коли подальші дії команди, що володіє м’ячем, є ніби й очевидними, і тим не менш захисники не можуть перекрити усіх ключових виконавців цієї комбінації. Антоні філігранно навісив на Габріела Новаеса й центрфорвард забив головою з лінії воротарського майданчика. Вшосте на турнірі Габріел відзначився після передачі Антоні.

У перерві почалася злива. Ще й здійнявся вітер. На початку другої половини голкіпер “Васку” Александер не дуже вдало вибив м’яч, а його ще й знесло вітром на кутовий. Навіть виконати подачу з кута поля було важко, бо вітер зносив м’яч. Як це часто буває за таких погодних умов, уболівальники лише активніше почали підтримувати свої команди. Невдовзі у торсиди “Сан-Паулу” з’явився новий привід для святкувань. Родрігу Нестор віддав пас на хід Антоні, який вміло розібрався з Нороенсом та різко пробив низом під воротарем. Саме на такі блискавичні випади розраховував “Сан-Паулу” за дощової погоди. М’яч віддали супернику й шукали вільні зони для різких контратак. “Васку” в ці хвилини нічим не міг відповісти.

Мінятися характер гри почав після стандарту “Васку” на 57-й хвилині. Тьягу Рейс пробив із хорошої позиції не дуже вдало, але бомбардир команди принаймні нагадав про себе. Потім важливими були заміни. Спочатку Рікелмі та Ларанжейра, а потім Таллес додавали осмисленности роботі з м’ячем. А ще “допомогли” заміни наставника СП. Орланду Рібейру прибирав одного за одним важливих виконавців у середній лінії, але теоретично свіжі футболісти на гру не впливали. Це означало, що “Васку” більше часу контролював м’яч значно ближче, аніж будь-коли в матчі, біля штрафного СП. Це означало, що значно частіше м’яч опинявся у Лукаса Сантоса, і, відповідно, ожив також і Жуан Педру. Далі активізувалися флангові захисники, і тиск “Васку” вже був відчутним.

Коли Лукас Сантос красиво забив зі штрафного, це вже виглядало абсолютно закономірно. Залишалося тільки дізнатися, чи встигне “Васку” зрівняти. Чекати довелося всього вісім хвилин. Дії “Сан-Паулу” в цьому епізоді були досить показовими. Чи не вперше за увесь турнір команда втратила стрункість, стала скутою та обважнілою. Тому спочатку не впоралися із вкиданням з-за бокової, а потім проґавили подачу на Тьягу Рейса.

Здавалося, що психологічна перевага перед серією пенальті має бути у “Васку”. Насправді ж забив тільки Лукас Сантос. Удари Тьягу Рейса та Рікелмі парирував Тьягу Коуту, а Нороенс влучив у перекладину.

Перед фіналом всі гравці “Сан-Паулу” поголили голови. На честь шестирічної Ларисси, вболівальниці команди, яка лікується від раку. Вона була талісманом СП упродовж усього турніру і перемогла в ньому так само, як і футболісти.

Щоденник Кубка Сан-Паулу: Від 1/8 до півфіналів

Із однієї восьмої й до вирішального матчу турнір дарував чимало напружених, цікавих поєдинків; деякі з них завершувалися серіями пенальті. Особливих сенсацій не було. Вихід “Ґуарані” до півфіналу не дивує, якщо зважити, кого і як ця команда долала у плей-оф. Чого вартий хоч би розгром “Інтернасьйонала” 5:0 із кинджальними контратаками та ефектними голами з дальньої дистанції. У ⅛ з “Ботафогу” було “всього” 1:0, але футболісти “Ґуарані” виявилися бодай трохи кращими за суперника у більшості компонентів.

Далі “Ґуарані” переграв 2:1 “Фігейренсе”, команду, що до цього пройшла “Фламенгу” та “Палмейрас”. У чвертьфіналі вирішальним виявився бурхливий початок другого тайму. Ренан забив гол-красень зі штрафного на 48-й хвилині й після цього “Ґуарані” не зменшував тиск на ворота. За п’ять хвилин Ренана збили у штрафному майданчику і Матеузінью реалізував пенальті.

Понервувати довелося на останніх хвилинах, коли “Фігейренсе” не лише скоротив відставання, а й мав шанси зрівняти рахунок. Взагалі виступ “Фігейренсе” теж варто відзначити. Команда запам’яталася не лише перемогами над грандами, а й тим, наскільки закономірними вони були. Серед гравців “Фігейренсе” сподобався центрфорвард Жуан Діогу. Також можна відзначити атакувального хавбека Габріела, якому все-таки треба холоднокровніше діяти у завершенні атак.

У півфіналі “Ґуарані” не вдалося знайти аргументи проти міцного “Сан-Паулу. Тим не менш свій черговий м’яч забив бомбардир Давó. Згодом, у чемпіонаті штату, наставник першої команди Осмар Лосс (який, до слова, вигравав Копінью як тренер) вже випускав на поле хавбека Педру Акорсі.

У чвертьфіналі чи не найгарячішим (не лише на полі, а й на трибунах) був матч “Корінтіанса” з “Греміу”. Якщо на попередній стадії обидві команди виграли з великим рахунком (“Греміу” 3:0 в “Аудакса”, “Корінтіанс” 8:0 у “Візау Селесте”), то в цьому протистоянні нелегко було назвати когось фаворитом. Що не завадило “Греміу” привезти собі кумедний гол вже на сьомій хвилині. Центральний захисник Емануел вибивав м’яч і влучив у Фабрісіу Ойю. Від гравця “Корінтіанса” м’яч полетів у ворота, і хоч голкіпер його торкнувся, це лише додало ситуації трагікомізму.

Надалі боротьба була значно серйознішою, команди обмінялися забитими м’ячами, і сходити з дистанції довелося “Греміу”. Запам’яталися голкіпер Габріел Шапеко, лівий захисник Казу, “десятка” Жоната Роберт, фланговий форвард Лео Шу та центральний нападник Да Сілва.

“Корінтіанс” зупинився у півфіналі, програвши “Васку” серію пенальті. На початку матчу “Корінтіанс” дуже невдало захищався на стандартах. Уже на 18-й хвилині “Васку” мав перевагу в два м’ячі, забивши спочатку після кутового, а потім після подачі зі штрафного. Недбалість, що проскакувала у “Корінтіанса” в матчах групового турніру, потім, здавалося, зникла і дещо несподівано нагадала про себе у півфіналі. Атакував “Корінтіанс” згодом з усією роздратованістю команди із враженим самолюбством. Натан зробив дубль, хоч до цього запоров стовідсотковий момент.

У “Васку” були свої шанси перемогти в основний час. Найкращий — удар з 11-метрової позначки — у Лукаса Сантоса, який пробив вище воріт ще за рахунку 2:1 на користь ВДГ.

“Корінтіанс” щороку привозить на Копінью цікавих гравців. Дехто, як Фабрісіу Ойя, бере участь у кількох турнірах поспіль. Для нього зараз важливий момент у кар’єрі, коли треба спробувати закріпитися у першій команді. Її тренер, Фабіу Карілле, регулярно відвідував поєдинки турніру і, окрім Ойї, може звернути увагу на Роні та Жандерсона.

До чвертьфіналу вдалося дійти “Крузейру”, якому після перемоги у серії пенальті в першому раунді плей-оф вдалося надалі виграти два матчі із загальним рахунком 9:0. Це додало впевнености для протистояння із “Сан-Паулу”. “Крузейру” не розклеївся після швидко пропущеного м’яча і створив достатньо власних моментів до того, як зрівняти на 52-й хвилині. У серії 11-метрових “Сан-Паулу” двічі помилявся, коли можна було виграти одним ударом. “Крузейру” “ввічливо” схибив у відповідь.

Інакше програла свою серію “Васку” “Волта Редонда”. З п’яти пенальті не забили три. У плей-оф клуб зі штату Ріу-де-Жанейру відзначився добре організованою грою, що дозволяла спокійно накопичувати перевагу і перегравати суперників. (“Ґойяс”, “Португеза”, “Атлетику Мінейру”). У кожному з цих поєдинків важко було ставити під сумнів закономірність перемоги “Волти Редонди”. Навіть у матчі з “Васку” і відігратися спромоглися, і взагалі мало в чому поступалися аж до невдалих ударів з точки.

“Васку” у перших трьох матчах плей-оф обігрував суперників із великим рахунком (4:0, 5:1, 3:0) і доводив, що поєдинки другого й третього турів групового турніру (0:0 та 1:0) не збили команду з кроку. Коли ж дійшла черга до матчів із серіями 11-метрових, то гравці “Васку” виявилися впевненішими за суперників.

У іншій частині сітки “Сан-Паулу” рухався до фіналу потужно та впевнено. “Крузейру” у чвертьфіналі був єдиним суперником, що спромігся поставити під сумнів подальшу участь СП у турнірі. Тож перед фіналом у обох претендентів на титул був досвід як перемог із великим рахунком, так і успіхи у нервових серіях пенальті.

Sudamericano Sub 20: П'ятий тур

Бразилія - Болівія 1:0

1:0 - Лінколн, 26 (пен)

Гра на утримання з Венесуелою була тільки початком. А як щодо глухої оборони проти Болівії? Якщо у першому таймі бразильці ще виконали мінімальну норму роботи в атаці й Родрігу спровокував Антело на фол у штрафному, то після перерви згадати можна хіба що вихід Тете сам-на-сам.

Болівійці у другому таймі розпоряджалися м’ячем старанно і цілком заслужили бодай нічию. Гонсалес пробив головою вище воріт метрів з шести, Вака та Мельгар чудовими ударами здалеку змушували вступати в гру Феліпе, і ще був удар Куето з семи воріт після якого м’яч полетів над перекладиною.

Гра бразильців не викликала особливих емоцій навіть у тамтешніх журналістів. Коментатор каналу SporTV Ледіу Кармона відзначив у трансляції, що у першому таймі Бразилія “атакувала дуже мало”, а в другому “взагалі кинула грати”. “Вийшли? Ок”, – підсумував Кармона. І це справді все, що можна сказати після виступу збірної Бразилії на першому етапі.

Чилі - Колумбія 0:1

0:1 - Карлос Куеста, 96

Хоч господарів турніру влаштовувала нічия почали вони ніби нічого, окрім перемоги не визнавали. Корективи у тактичній схемі мали додати мобільности роботі усієї середньої лінії, та й Моралес часто зміщувався на лівий фланг. Усі ці маневри може й не призводили до небезпечних моментів біля воріт колумбійців, але й Луїс Урета був у першому таймі спостерігачем.

Колумбійці теж прагнули комбінувати. Багато рухався Валенсія, як завжди притягував до себе м’яч Толоса, шукав можливості для ривків на фланзі Ангуло. І все ж цього було замало щоб встановити контроль над грою. Особливо коли темп трохи впав і наміри колумбійців суперник розумів миттєво й відразу ж міг запобігти будь-якому розвитку атаки. А дві жовтих картки Хадеру Валенсії зробили перспективи колумбійської збірної ще непевнішими.

Тож якщо щось і мінялося у другому таймі, то радше на користь чилійців. Бо вони нарешті почали доводити свої комбінації до ударів. Спочатку воротам загрожував Моралес, потім Дієго Валенсія. Після цього наставник колумбійців першу заміну й випустив атакувального хавбека замість правого захисника. Відразу після появи на полі Енаморадо спробував проскочити до штрафного. М’яч захисники вибили, але його підхопив Толоса й пробив у перекладину. Це був перший удар Колумбії в цьому матчі. Наступного завдав Альварадо на 90-й хвилині, коли майже не було сумнівів, що нічого з себе колумбійці вже не вичавлять і поїдуть собі додому з одним забитим м’ячем.

Чилійці мабуть думали так само. Бо важко збагнути навіщо було сідати в захист на останніх хвилинах. Якби все закінчилося інакше, то хтось би це навіть відзначив. Як і абсолютно непотрібну заміну на 94-й хвилині. Саме через неї арбітр додав ще одну хвилину до п’яти компенсованих. І на початку цієї додаткової хвилини колумбійці вкинули аут і у хаотичній навалі Куеста вдало скористався відскоком від захисника.

Аргентина - Перу 1:0

1:0 - Максиміліано Ромеро, 95 (пен)

Бадьорий початок дозволив перуанцям створити два хороших моменти за вісім хвилин. Особливо небезпечним був удар головою Лопеса, на який блискуче зреагував голкіпер. Аргентинці досить швидко зреагували на активність суперника й відсунули гру від своїх воріт. Тоді в перуанців знову почали з’являтися втрати м’яча у переході від оборони до атаки і хоч щось налагодили попереду вже ближче до завершення тайму.

У аргентинців можна згадати удар Гаїча на 20-й хвилині та подачу Баркетта на 41-й, коли м’яч раптом влучив у дальню штангу. У всьому іншому команда-напівфабрикат мало чим відрізнялася від стандарту.

Трохи вправніше вони комбінували до вилучення Уерто. Гаїч та Де ла Вега навіть пробили по воротах. А коли суперник залишився у меншості, аргентинці віддали йому м’яч. Щоразу як перуанці опинялися на турнірі в подібній ситуації їм не можна було дорікнути за недбале ставлення до м’яча. Комбінували акуратно, і зараз навіть удесятьох, однак не вистачало завершення. Тож аргентинці на останніх хвилинах дедалі регулярніше тікали в контратаки і Ромеро заробив пенальті коли й так було зрозуміло, що перуанці пакуватимуть валізи.

Уругвай - Парагвай 1:0

1:0 - Чьяппакассе, 29

Чи не найбільш змістовний матч уругвайців на турнірі. У грі був достатній баланс між хорошими діями у відборі та продуманими передачами. Особливо, якщо порівнювати з матчем проти аргентинців.

Хоч і забив Чьяппакассе після серйозної помилки Дуарте (той раптом втратив рівновагу і пропустив м’яч на десятого номера уругвайців), і ця комбінація вийшла симпатичною, і потім, вже у другому таймі, уругвайці створювали моменти з такою регулярністю, що могли б виграти з перевагою у три-чотири м’ячі. На 90-й хвилині Батіста ще й не забив пенальті.

Може у цей момент шанувальники парагвайської збірної згадали дивовижний вихід колумбійців, але їхня команда, що упродовж усього матчу не знаходила потрібний ритм, так нічого і не створила за шість хвилин компенсованого часу.