Бразилія - Болівія 1:0
1:0 - Лінколн, 26 (пен)
Гра на утримання з Венесуелою була тільки початком. А як щодо глухої оборони проти Болівії? Якщо у першому таймі бразильці ще виконали мінімальну норму роботи в атаці й Родрігу спровокував Антело на фол у штрафному, то після перерви згадати можна хіба що вихід Тете сам-на-сам.
Болівійці у другому таймі розпоряджалися м’ячем старанно і цілком заслужили бодай нічию. Гонсалес пробив головою вище воріт метрів з шести, Вака та Мельгар чудовими ударами здалеку змушували вступати в гру Феліпе, і ще був удар Куето з семи воріт після якого м’яч полетів над перекладиною.
Гра бразильців не викликала особливих емоцій навіть у тамтешніх журналістів. Коментатор каналу SporTV Ледіу Кармона відзначив у трансляції, що у першому таймі Бразилія “атакувала дуже мало”, а в другому “взагалі кинула грати”. “Вийшли? Ок”, – підсумував Кармона. І це справді все, що можна сказати після виступу збірної Бразилії на першому етапі.
Чилі - Колумбія 0:1
0:1 - Карлос Куеста, 96
Хоч господарів турніру влаштовувала нічия почали вони ніби нічого, окрім перемоги не визнавали. Корективи у тактичній схемі мали додати мобільности роботі усієї середньої лінії, та й Моралес часто зміщувався на лівий фланг. Усі ці маневри може й не призводили до небезпечних моментів біля воріт колумбійців, але й Луїс Урета був у першому таймі спостерігачем.
Колумбійці теж прагнули комбінувати. Багато рухався Валенсія, як завжди притягував до себе м’яч Толоса, шукав можливості для ривків на фланзі Ангуло. І все ж цього було замало щоб встановити контроль над грою. Особливо коли темп трохи впав і наміри колумбійців суперник розумів миттєво й відразу ж міг запобігти будь-якому розвитку атаки. А дві жовтих картки Хадеру Валенсії зробили перспективи колумбійської збірної ще непевнішими.
Тож якщо щось і мінялося у другому таймі, то радше на користь чилійців. Бо вони нарешті почали доводити свої комбінації до ударів. Спочатку воротам загрожував Моралес, потім Дієго Валенсія. Після цього наставник колумбійців першу заміну й випустив атакувального хавбека замість правого захисника. Відразу після появи на полі Енаморадо спробував проскочити до штрафного. М’яч захисники вибили, але його підхопив Толоса й пробив у перекладину. Це був перший удар Колумбії в цьому матчі. Наступного завдав Альварадо на 90-й хвилині, коли майже не було сумнівів, що нічого з себе колумбійці вже не вичавлять і поїдуть собі додому з одним забитим м’ячем.
Чилійці мабуть думали так само. Бо важко збагнути навіщо було сідати в захист на останніх хвилинах. Якби все закінчилося інакше, то хтось би це навіть відзначив. Як і абсолютно непотрібну заміну на 94-й хвилині. Саме через неї арбітр додав ще одну хвилину до п’яти компенсованих. І на початку цієї додаткової хвилини колумбійці вкинули аут і у хаотичній навалі Куеста вдало скористався відскоком від захисника.
Аргентина - Перу 1:0
1:0 - Максиміліано Ромеро, 95 (пен)
Бадьорий початок дозволив перуанцям створити два хороших моменти за вісім хвилин. Особливо небезпечним був удар головою Лопеса, на який блискуче зреагував голкіпер. Аргентинці досить швидко зреагували на активність суперника й відсунули гру від своїх воріт. Тоді в перуанців знову почали з’являтися втрати м’яча у переході від оборони до атаки і хоч щось налагодили попереду вже ближче до завершення тайму.
У аргентинців можна згадати удар Гаїча на 20-й хвилині та подачу Баркетта на 41-й, коли м’яч раптом влучив у дальню штангу. У всьому іншому команда-напівфабрикат мало чим відрізнялася від стандарту.
Трохи вправніше вони комбінували до вилучення Уерто. Гаїч та Де ла Вега навіть пробили по воротах. А коли суперник залишився у меншості, аргентинці віддали йому м’яч. Щоразу як перуанці опинялися на турнірі в подібній ситуації їм не можна було дорікнути за недбале ставлення до м’яча. Комбінували акуратно, і зараз навіть удесятьох, однак не вистачало завершення. Тож аргентинці на останніх хвилинах дедалі регулярніше тікали в контратаки і Ромеро заробив пенальті коли й так було зрозуміло, що перуанці пакуватимуть валізи.
Уругвай - Парагвай 1:0
1:0 - Чьяппакассе, 29
Чи не найбільш змістовний матч уругвайців на турнірі. У грі був достатній баланс між хорошими діями у відборі та продуманими передачами. Особливо, якщо порівнювати з матчем проти аргентинців.
Хоч і забив Чьяппакассе після серйозної помилки Дуарте (той раптом втратив рівновагу і пропустив м’яч на десятого номера уругвайців), і ця комбінація вийшла симпатичною, і потім, вже у другому таймі, уругвайці створювали моменти з такою регулярністю, що могли б виграти з перевагою у три-чотири м’ячі. На 90-й хвилині Батіста ще й не забив пенальті.
Може у цей момент шанувальники парагвайської збірної згадали дивовижний вихід колумбійців, але їхня команда, що упродовж усього матчу не знаходила потрібний ритм, так нічого і не створила за шість хвилин компенсованого часу.
