Коли вже зіграні всі три матчі, то найменш продуктивний ігровий день турніру вже й не здається таким нелогічним. Перед кожним з них були підстави не чекати надмірної результативности. Водночас, у всіх трьох зустрічах все ж були моменти, коли м’яч міг би опинитися у сітці воріт.
Щоправда у першому з них цим моментів було обмаль. Попри це, збірна Мавританії навіть трохи здивувала. Спочатку здавалося, що як і у першому турі, вона використає свою квоту активности та роботи з м’ячем й хвилини з двадцять п’ятої зосередиться на руйнуванні задумів суперника. Саме так, власне, сталося у першому таймі, в якому головним здобутком мавританців була надійна гра біля власних воріт.
У діях ангольців було забагато браку, щоб розраховувати навіть на удари, що вже мріяти про голи. Неточних передач вистачало вже у центральній зоні, переміщення гравців не були синхронізовані й просто віддати пас до штрафного майданчика виходило вряди годі. Коли ж це нарешті вдалося, й Фреді закинув м’яча на хід Бруну Гашпару, захисник не зумів його обробити.
Ангольці стали у цьому матчі жертвою свого статусу фаворита. Їм більше довелося контролювати м’яч, більше часу долати насичений захист і цей, насамперед психологічний, тягар був команді не до снаги.
З кожною неточністю меншало впевнености, натомість мавританці “знахабніли” настільки, що у другому тайму не сіли до власних воріт після традиційного активного відрізку, упродовж якого вони ледь не відкрили рахунок. Адама Ба вийшов на флангову передачу майже як Сергій Булеца у півфіналі чемпіонату світу, але у цьому випадку Бруну Гашпар заблокував удар у відчайдушному підкаті.
Десь після цього епізоду Мавританія мала б “заспокоїтися”. До того ж, за три хвилини ледь не забив Вілсон Едуарду. Однак і для ангольців це був єдиний вартий згадки момент, і дебютанти турніру відчули, що можна розраховувати не лише на перше очко на Кубку Африки, а може й навіть на першу перемогу. Принаймні свої атаки збірна Мавританії прагнула вести регулярно. Ангольці ж і далі більше боролися із собою та м’ячем й поступалися у цій боротьбі дедалі переконливіше. Невдалою була навіть спроба агресивніше та швидше відбирати м’яч на чужій половині. Тож мавританцям нема за що дорікати, вони ледь не створили сенсацію, а от збірній Анголи з таким відсотком браку важко буде на щось розраховувати проти малійців.
Коли Кларенс Зеедорф готує команду до чергового матчу, він навряд чи заплющує очі й навмання вибирає тактичну схему. Немає сумніву, що у кожному рішенні наставника збірної Камеруну є логіка. Водночас можна сказати, що два роки тому з першого матчу камерунців було відчуття міцної, тактично чудово підготовленої команди. Зараз вона більше на конструктор, який збирають та розбирають під час матчу, щоб перевірити, що з цього вийде. Після 4-4-2 проти Гвінеї-Бісау, на поєдинок із Ганою камерунці вийшли з трьома центральними захисниками.
Зміну схеми супроводжували й кадрові перестановки. Подібну тактичну гнучкість можна тільки вітати, якщо команда до неї готова. А поки що більше помітні безладність та сумбур, особливо коли команда намагається створити хоч трохи вільного простору в позиційному нападі.
Власне перший гострий момент камерунці створили на 36-й хвилині коли просто не повернули м’яч супернику, який до цього вибив його в аут. Ще за п’ять хвилин гостру атаку вдалося провести після перехоплення м’яча у центрі поля. У інших випадках все закінчувалося втратами далеко від воріт Офорі.
Приблизно та сама картина була в атаці у збірної Гани. Хоча вони якраз почали жваво, з хорошим рухом м’яча. Але вистачило хвилин на п’ятнадцять, до травми Крістіана Ачу. Подальші атакувальні дії вже були розокремлені та непереконливі.
І мало що змінилося після перерви. Ані Андре Айю, ані комусь іншому не вдавалося додати сенсу маневрам збірної Гани. У камерунців в ці хвилини більше почав діяти у центрі Клінтон Нжи й це ледь не стало рішенням. Ледь, бо згодом він знову опинився на фланзі й тиск по центру суттєво зменшився.
Щоправда, ганці настільки швидко втрачали м’яч, що і проста робота на флангах дозволяла доволі регулярно подавати до штрафного. Тільки от там домінували центральні захисники. Виграти боротьбу в Адамса чи Менси було майже нереально. Бассогог лише одного разу упіймав м’яч для удару з льоту.
Солідність у захисті кудись раптово зникла у камерунців наприкінці матчу. Іноді м’яч просто дарували супернику в центрі поля. Саме так, на 87-й хвилині, Кана-Бійїк “привітав” із виходом на поле Квабену Овусу. Той миттєво рвонув уперед й завершив цей рейд ударом у перекладину. За дві хвилини ще один хороший випад завершував Енді Йїадом. Незрозуміло лише куди ця здатність комбінувати зникла хвилин на сімдесят.
Від збірних Беніну та Гвінеї-Бісау ніби й не чекаєш запаморочливої комбінаційної гри. Навіть попри те, що у стартовому складі бенінців вийшов Стефан Сессеньйон. Багато років його присутність на полі гарантувала, що буде цікаво, що щось обов’язково відбуватиметься. І справді команда прагнула діяти активно, по-різному скеровувала свої атаки і все одно не могла здивувати захист суперника. Хіба що хороший пас Адеоті на хід Муньє справді відрізав захисників, але тоді вже втрутився голкіпер й відбив удар.
Гвінея-Бісау в першому таймі могла загрожувати воротам хіба що у останні хвилин п’ятнадцять, здебільшого після стандартів. До того м’яч вкрай рідко потрапляв до не лише до Фредеріка Менді, а й до атакувальних хавбеків.
У другому таймі помітнішим став вплив Сессеньйона. Побільшало передач до штрафного майданчика. Невтомний Муньє прагнув бити у кожному епізоді, але його зусиль було замало. Бракувало ще якихось деталей, аби нарешті завершити атаку прицільним ударом.
Те саме стосувалося й гвінейців. Принаймні, того відрізку на старті другої половини, коли вони наважилися більше йти вперед і запропонували справді динамічний обмін атаками. Надалі існування чужих воріт цікавило вже значно менше. Рухливість була потрібна для роботи без м’яча, але такого щастя було достатньо і у двох попередніх матчах.
Мавританія - Ангола 0:0
Камерун - Гана 0:0
Бенін - Гвінея-Бісау 0:0
