Щоденник Кубка Сан-Палу: Четвертий день.

“Крісьюма” (штат Санта-Катарина) - “Америка” (штат Мінас-Жераїс) 2:3

0:1 - Педру, 19; 0:2 - Педру, 30; 1:2 - Ґуставінью, 32; 1:3 - Педру, 37; 2:3 - Рейналду, 68 (пен)

Обидві команди дещо несподівано програли у першому турі. Обидві розраховували на інший результат у цьому матчі. Першою свої аргументи навела “Америка”. Пресинг був ефективним, дуже чітко розставляли акценти в атаках. Особливо на правому фланзі, де чудово взаємодіяли захисник Роналду та атакувальний хавбек Роні.

Щоправда у першій результативній комбінації вистачило точного довгого пасу Роналду, а далі вже Педру холоднокровно розібрався із захисником та голкіпером.

У першому турі Педру залишився в запасі, але навряд чи будуть підстави його туди повертати. Він миттєво орієнтувався у ситуації й випереджав опікунів бодай на темп у кожній результативній атаці.

Другий м’яч “Америка” забила після контрвипаду, бо в ці хвилини “Крісьюма” почала краще розпоряджатися м’ячем й потроху створювати моменти. Попередні спроби діяти швидко й доправляти м’яч парі форвардів вертикальними передачами провалювалися через низьку якість цих пасів. Варто ж було додати у точності й Жулімар з Лукіньясом почали опинятися на ударних позиціях. Наполегливішими були й інші гравці атаки і один з них, Ґуставінью, скористався помилкою центрбека Луїзау.

Швидко повернувши перевагу в два м’ячі “Америка” не збиралася зводити “стіну” біля своїх воріт, а продовжувала активно відбирати м’яч на чужій половині й комбінувати гостріше за суперника і на початку другого тайму. “Крісьюмі” в ці хвилини не вистачало організатора атак в півзахисті.

Допомогла, натомість, поява Рейналду попереду. Його маневри повернули гостроту вертикальним атакам.

Після травми Роні “Америка” трохи втратила в мобільності та все ж залишалася достатньо збалансованою щоб не дати супернику створити щось небезпечне в останні півгодини. Інтрига зберігалася радше через мінімальну перевагу однієї з команд, але й цього було достатньо, щоб інтерес до матчу не зникав до останніх хвилин.

“Бататаїс” (штат Сан-Паулу) - “Інтернасьйонал” 0:2
0:1 - Шклєчі, 31 (автогол); 0:2 - Бреннер, 55 (пен) Два роки тому “Бататаїс” дійшов до півфіналу. А коли з’ясувалося, що “Пауліста” порушила у тому матчі регламент, то маловідомий клуб взагалі взяв участь у вирішальному поєдинку й гідно протистояв потужному “Корінтіансу”.

Зараз, після невдачі в першому турі, бажано було брати очки проти іншого представника еліти і цікаво, що якби “Бататаїс” це зробив, то аж ніяк не завдяки грі “на контратаках”. Сидіння біля своїх воріт навпаки призводило тільки до вервечки моментів “Інтера”. Варто ж було “Бататаїсу” спробувати довше працювати з м’ячем, і в око впадало, що футболісти для цього є.

“Проблемою” був “Інтер”. Бо навіть створене, а тим більше реалізоване, цією командою не корелює з обсягом та глибиною колективної роботи. Інтенсивність “Інтера” здавалася “невидимою” настільки грамотно футболісти займали позиції з м’ячем та без нього, настільки еластичними були лінії та взаємодія між ними.

“Інтер” залишив приємне враження і тут можна згадати, що зазвичай на цьому турнірі такі перші оцінки виявляються досить точними. Принаймні важко назвати за останні десять років чемпіона, що не переконував би з самого початку. А вже після групового етапу можна було більш-менш чітко окреслити коло претендентів. “Інтер” потрапляє наразі до такого списку, при всій його умовності та недосконалості.

“Куяба” (штат Мату-Ґроссу) - “Ботафогу” 1:0

1:0 - Лукас, 77

Щороку обов’язково розчаровує хтось із грандів. “Ботафогу” у двох турах набрав одне очко й забив один м’яч. Чим не розчарування? Особливо на тлі монотонної гри. Кмітливістю, різкістю виділявся хіба що Рамонзінью. Цього не вистачало навіть тоді, коли “Куяба” опускалася занадто близько до свого штрафного.

Варто, до речі, відзначити, як відпрацьовували в обороні флангові атакувальні хавбеки. Особливо Макс на правому фланзі. Сновигав невтомно, встигав створювати загрози чужим воротам (у нього був найкращий момент “Куяби” в першому таймі) та блокувати підключення лівого захисника Лукаса Барроса. Власне наприкінці першого тайму, коли Макс трохи “наївся”, Баррос виконав найгостріші свої передачі.

Та все ж найнебезпечнішим у складі “Ботафогу” був Рамонзінью й після його заміни на 68-й хвилині “Куяба” ще активніше переходила в атаку. Як і у першому таймі, почали це робити десь хвилин після п’ятнадцяти, а відсутність на полі Рамонзінью стала додатковим бонусом. І надалі все склалося для “Куяби” як для власника щасливого лотерейного квитка. Забили, за дві хвилини після цього “Ботафогу” залишився вдесятьох. І у повних складах “Ботафогу” гру особливо не контролював, що вже й казати про емоційну, але малопродуктивну навалу на останніх хвилинах.

Шанси на вихід з групи ще залишаються. В останньому турі “Ботафогу” потрібно обіграти “Франкану”, яку влаштовуватиме нічия.

“Ліненсе” (штат Сан-Паулу) - “Крузейру” 1:1

0:1 - Кайю, 4; 1:1 - Аліссон, 40

Напрочуд парадоксальний матч. Півгодини “Крузейру” домінував більш ніж очевидно й суперник не знаходив бодай шпаринки, щоб підійти ближче до воріт Жонатана Браса. Що сталося потім, чому так різко “Крузейру” випустив все з рук, сказати важко.

“Ліненсе”, в свою чергу, використав це якнайкраще. Особливо у другому таймі. Адже нічиєї було замало. У стартовому матчі “Ліненсе” поступився “Марілії”. Хоч на рівні перших команд ці два суперники зустрічалися не дуже часто, їхнє протистояння є досить принциповим, тож поразка від “Марілії” була вдвічі неприємною. Забути про неї допомогла б перемога над “Крузейру”. І “Ліненсе” не вистачило лише трохи.

У другому таймі не поступалися у боротьбі, й це теж могло стати несподіванкою для фаворита. Не гірше, а то й краще виходили з оборони через пас, добре знаходили вільні зони.

Шанс вийти вперед у “Ліненсе” був після помилки судді. Він не розгледів, що порушення правил було за два з половиною метри від штрафного й призначив пенальті. Аліссон, який у першому таймі ефектно забив з двадцяти метрів, не переграв голкіпера з одинадцятиметрової позначки.

“Крузейру” ж, навіть попри вихід після перерви найкращого бомбардира Вінісіуса Попó, майже нічого не створив.

“Сіноп” (штат Мату-Ґроссу) - “Корінтіанс” 1:4

0:1 - Фабрісіу Ойя, 13; 0:2 - Роні, 28; 1:2 - Ейтор, 30; 1:3 - Жуан Селері, 64; 1:4 - Натан, 75

Цього разу “Корінтіанс” не кинув грати після першого тайму. І не тому, що перевага в рахунку була скромною. Гол “Сінопа” впав з неба неочікуваним подарунком. Навряд чи центральний захисник Роналд та воротар Дієгу повторили б “на замовлення” серію помилок, що дозволила відзначитися Ейтору.

“Корінтіанс” володів м’ячем майже безперервно й хіба що часто збирав забагато гравців у центрі. Це лише спрощувало завдання обороні “Сінопа”. Значно гостріше “Корінтіанс” атакував, коли вмикалися фланги. Або точніше, той фланг, на якому опинявся Жандерсон. Бо у другій результативній атаці він змістився ліворуч, хоча значно більше часу проводить на правому фланзі.

Вже у другому таймі частіше підключався до атак лівий захисник Лукас Пітон. Він асистував Селері. Суперник міг лише багато й старанно рухатися, сподівався зберігати якнайдовше мінімальне відставання, й може навіть розжитися іншим дарунком долі. Але молодь “Корінтіанса” не збиралася ганьбитися на очах Фабіу Карілле, тренера першої команди.