середа, 24 січня 2018 р.

Fútbol español: Tiki-taka, 20 тур


Хетафе – Атлетик 2:2

«Хета» Пепе Бордаласа любить виокремити якісь примітні риси у грі суперника під час підготовки до матчу й потім нейтралізувати їх вже на полі. У минулому турі цей план ледь не провалився, бо у теперішньої «Малаги» ще спробуй знайди бодай одненьку ігрову ідею, що була б виразною. А от із «Атлетиком» ніби мало бути простіше.

Щоправда, команда Куко Сіґанди теж постає різною з матчу в матч. У грі з «Еспаньйолом», наприклад, намагалися виходити з оборони через пас, а цього разу, коли «Хетафе» почав пресингувати, гості спокійно перейшли на довгі передачі. Адже попереду є кому прийняти м’яч або взагалі загнати його у сітку диво-ударом саме після довгого пасу, як це зробив Іньякі Вільямс.

«Атлетик» не вперше цього сезону віддає супернику територію, якщо виходить вперед у виїзному матчі. У двох таких випадках («Ейбар» та «Леванте») виграли, однак зараз «Атлетику» не вистачає міцности захисту, щоб краще контролювати такі ситуації й уникати втрат.

Еспаньйол – Севілья 0:3

Обидва суперники відчували піднесення після несподіваних кубкових перемог. Але барселонці змінили склад, а у «Севільї» вийшли ті самі гравці, й гості мали переконливіший вигляд. Ейфорія «Еспаньйолу», який уперше обіграв «Барсу» на своєму новому стадіоні, наче не дозволила команді зосередетися після голу Васкеса.

Попри те, що почали господарі досить активно, вже «Севілья» контролювала ситуацію, вийшовши вперед. Настільки впевнено, що Сарабія взагалі переодягнувся у Марадону, коли забивав другий м’яч гостей.

Сколихнула «Еспаньйол» подвійна заміна у перерві, але тривав цей ефект хвилин десять. Вистачило, щоб створити пару моментів, а надалі знову було відчуття, що матч-відповідь у Кубку команду Кіке турбує значно більше.

Атлетико – Жирона 1:1

Тренер, що вміє надихнути на неочікувані досягнення. Гравці, що чудово пам’ятають кожен маневр як в атаці, так і в захисті. Команда, що може довгенько витримати без м’яча, а потім скористатися чи не єдиними шансом.

Так «Жирона» вдруге зіграла внічию з «Атлетико». І якщо мадридцям раптом здається, що цей результат може бути не зовсім «справедливим», згадаймо, скільки разів Сімеоне щасливо вишкірявся у відповідь на подібні заяви. Іноді таким командам, як «Атлетико», доводиться дивитися у дзеркало.

Вільярреал – Леванте 2:1

Повернувся після важкої травми, забив. Тільки занадто пізно. «Леванте» не вистачало Рожера Марті. Найкращий бомбардир минулого сезону пропустив перше коло й лідерських якостей Моралеса було замало, щоб забивати більше й стабільніше набирати очки. Алекс Алегрія, Нано Меса, Еммануель Боатенг дуже старалися. Якби за це нараховували якісь бали, «Леванте» був би серед лідерів. А насправді, з шістнадцятьма забитими, команда вже на межі зони вильоту.

Лас-Пальмас – Валенсія 2:1

У перших матчах під керівництвом Пако Хемеса «Лас-Пальмас» пропустив 1, 2, 4, і нарешті 6. Тобто рука Пако відчувалася у грі захисту. Треба було налаштувати усе інше. Після швидкого голу «Валенсії» здавалося, що це станеться пізніше. Але відкладати вже не можна, й робота в атаці теж вже більше схожа на те, що хоче бачити Хемес. Особливо коли Йонатан В’єра керує усім у твоїй команді, а у чужій Ґабріел Пауліста самознищується за лічені секунди.

Франсіс Кокелен вдруге поспіль вийшов у старті й у обох показав, що Марселіно досить швидко може пояснити свої вимоги та задуми новому гравцю. Не зрозуміло лише, навіщо тренер «Валенсії» знову відправив на фланг Максимовича. Навряд чи для того, щоб на фоні його порожньої працьовитости виділявся Начо Хіль.

Алавес – Леганес 2:2

«Лега» час від часу починає на виїзді так само активно, як у цьому матчі. Тривало це хвилин п’ятнадцять, й хоч першого удару завдав «Алавес», скоординувати гру в атаці господарі спромоглися лише у другому таймі та ще й, інша несподіванка матчу, не без допомоги Сіоваса. Хтозна, може, Греція є винятком й там не втовкмачують із дитинства, що «грати треба до свистка».

«Алавес» після першого голу був єдиним претендентом на перемогу. Аж поки асистент арбітра не розгледів гру рукою Гвідетті. У трансляції було чимало повторів із різних камер, але зрозуміти, куди саме влучив м’яч, було важко. «Леганес» примудрився викрутитися, хоч виглядало, що йому руки й ноги зв’язали.

Реал – Депортиво 7:1

Мадридці не робили нічого такого, що не спробували б у минулому турі. Тільки тоді вони програли «Вільярреалу». А зараз варто було залетіти першому, як товарний вагон із написом на дверях: «Ніщо нікуда не зникає і нізвідкіля не береться» з гуркотом покотився до перемоги.

Реал Сосьєдад – Сельта 1:2

Для обох команд сигналом до змін й активніших дій були чи то голи, чи то моменти суперника. Так і гойдалися з одного боку в другий. Й конче треба було використовувати свої моменти. І якийсь час порівну розподіляли і точні удари (голи Вілліана Жозе та Аспаса), і помилки (незабитий пенальті Вілліана Жозе й нереалізований вихід сам-на-сам Піоне Сісто).

Нема чим було відповісти господарям на влучний удар Максі Гомеса. І це не вперше у домашньому матчі сан-себастьянці товчуться біля штрафного майданчику без ладу, хоч зовні воно ніби й скидається на постійні спроби вивести когось на завершальний удар.

Бетіс – Барселона 0:5

У другому таймі Андрес Ґуардадо (хоча й інші футболісти «Бетіса» теж) марно намагався зробити те, що нікому не вдається вже не один рік — хоч трохи наблизитися до Мессі. Недаремно аргентинцю аплодували навіть шанувальники севільської команди.

Після гри кілька іспанських журналістів відзначили, що саме по перерві «Барса» нагадувала команду часів Гвардьйоли. Це, мабуть, найкраще свідчення історичности тої «Барси». Вона стала еталоном, як колись команда Кройффа. І порівнюватимуть із нею знову і знову, коли вчасно, а коли й ні. Особливо поки гратимуть хранителі традицій. З Ліонелем (та) Андресом на чолі.

Ейбар – Малага 1:1

«Нам треба бути схожими на себе», — повідомив перед матчем асистент Менділібара Іньякі Беа. І «Ейбар» чесно намагався бути собою. Так само, як «Малага» чесно прагнула зрозуміти, якою тепер бути їй.

«Ейбар» подавав, «Малага» вибивала. Додамо традиційний для «Іпуруа» дощ й можна взагалі говорити про «типовий» матч. Аби тільки знаття, що ж воно означає, коли у чемпіонаті є стільки різних та по-свійськи привабливих клубів.