Матч дня, 10 січня: "Аякс" - ПСВ

Перший сезон Роджера Шмідта у ПСВ не був надто радісним. У кваліфікації ЛЧ програли “Базелю”, згодом не вийшли з групи у Лізі Європи, а у чемпіонаті, коли його зупинили у березні, команда йшла четвертою з відставанням у сім очок від дуету лідерів. ПСВ ніби й немало забивав (53), але більше вдома, а на чужих полях виграли тільки 5 матчів із тринадцяти. Претендувати на щось серйозне з такими цифрами було нереально.

Влітку не було кадрової революції, однак футболісти, що одразу мали зайняти місце у стартовому складі, надії здебільшого виправдали, а сама гра стала збалансованішою. До запаморочливої результативности “Аякса”, може, й далеко, але у захисті, особливо вдома, проблем не виникало. Так, матчі на виїзді й досі можуть ускладнити життя, хоч і не так очевидно, як минулого сезону.

Тож візит до Амстердама нагодився дуже вчасно. На ПСВ можна було подивитися на полі прямого конкурента. І на перших хвилинах зустрічі тільки й ПСВ можна було побачити. Навіть м’яч розіграли пасом уперед, наче позначивши свої наміри. А комбінація на другій хвилині, з витонченим пасом Малена та завершальним ударом Захаві, лише підтвердила усю серйозність цих намірів.

За переваги в рахунку ПСВ не відійшов назад, а продовжував грати високо, мобільно та впевнено. Виділявся грамотними маневрами Захаві, який дуже добре визначав своїми переміщеннями, куди слід спрямувати м’яч. Синхронно із ним рухався і Мален. У середній лінії невпинно сновигали вперед-назад Росаріо та Сангаре. Бо яким би палким не було бажання ПСВ не зменшувати темп своєї гри, “Аякс” аж ніяк не збирався з цим погоджуватися й постійно прагнув розігнати власні атаки.

Певні проблеми захисту ПСВ створювали хіба що підключення Мазрауї, в інших випадках у перші 20 хвилини гості реагували оперативно та якісно. А на 21-й ще й організували бездоганну контратаку після перехоплення в центрі поля (м’яч відібрав Сангаре). Захаві знову забивав після передачі Малена. Навіть якщо до цього матчу в Ерана був тільки один точний удар у чемпіонаті Нідерландів. Адже йдеться про одного з найрозумніших футболістів, який добре знає, де й коли він має опинитися, й до того ж є достатньо оснащеним технічно, щоб завершувати атаки. З 2013-го Захаві спочатку забив 99 м’ячів у 120 матчах чемпіонату Ізраїля, а потім 91 - у 106 поєдинках китайської Суперліги. Амстердам був найкращим місцем, в якому Еран міг нагадати про свій бомбардирський хист.

Лише після другого голу ПСВ більше сконцентрувався на роботі без м’яча. Наскільки це правильно, коли маєш справу з “Аяксом”? Можливо, це не було б настільки неприємно для гостей, якби вони й надалі виходили б у контрнаступ. Замість цього ПСВ дедалі більше потрапляв під прес амстердамців. “Аякс” не заворожував у першому таймі мереживами багатоходових комбінацій, тож реагувати на відставання в рахунку доводилося іншими методами. Жорсткість у боротьбі за м’яч виявилася напрочуд дієвою. Гравенберх йшов у підкати неподалік від штрафного майданчика ПСВ й один із них дав старт симпатичній комбінації, яку завершував Промес. Бо “Аякс” це все ж і краса, нехай іноді й доводиться її вигризати.

Для ще більшого тиску наставник господарів випустив у другому таймі Себастьяна Алле. Форвард, що киснув у Лондоні, саме у Ередивізі у складі “Утрехта” розкрився свого часу як бомбардир, й повернення до чемпіонату Нідерландів було б справді тріюмфальним, якби не офсайд, зафіксований у новачка “Аякса”. Забивав Алле на 50-й хвилині. У швидкій контратаці. Це важливо, бо ПСВ мав якось відреагувати на події заключних хвилин першого тайму й вочевидь ідея полягала в тому, щоб знову контролювати м’яч. “Аякс” в свою чергу діяв скоординованіше й мав нагоди стрімко перейти на чужу половину. Атака з ударом Алле була не першою проникливою у цьому таймі.

Гості не збиралися погоджуватися з таким розвитком подій та спробували збільшити швидкість власних атак. Що може краще утримати суперника біля його воріт, аніж необхідність ці ворота захищати? Після одного з таких проривів заробили штрафний, і Філіпп Макс вдруге у матчі змусив Онана парирувати підкручений удар зі стандарту. Окрім того, що німецький захисник ледь не відзначився, він ще й дуже добре грав проти Антоні упродовж години. Навіть здавалося, що для бразильця цей матч стане чи не найгіршим у сезоні. Та варто було йому небезпечно пробити головою на 60-й, як ситуація змінилася. І цей особистий злам для Антоні відобразив загальну тенденцію другої половини.

Якщо з початку тайму гра перекочувалася хвилями від одних воріт до інших, то згодом запал гостей слабшав, “Аякс” отримував більше можливостей відновити свій тиск на оборону ПСВ.

Через це атака, що призвела до другого взяття воріт Мвого, була тривалою. Амстердамці розігрували м’яч, намагалися переправити його на центрфорварда, захисники ПСВ вибивали, але щоразу на ногу супернику. Та все ж із кожною спробою “Аякс” просувався на крок-два і зрештою Тальяфіко підібрав м’яч після виносу Думфріса неподалік від лінії штрафного. Аргентинець швидко віддав на Алле, який сам пробити не міг, однак зручно перевів м’яча на Антоні. Футболіст, який стільки часу був “поза зоною досяжности”, зрівняв рахунок.

Перспектива навіть програти матч, що так добре починався, ніби й мала підхльоснути ПСВ, спонукати повернутися до активної гри в атаці, та все ж насправді напрямок руху м’яча здебільшого не мінявся. Щоправда гості вже точніше діяли в захисті й не дозволили “Аяксу” створити щось небезпечне.

Команда Роджера Шмідта залишилася після цього матчу на крок позаду амстердамців. Якщо порівнювати з минулим сезоном, можна казати “лише на крок”, бо відстань, принаймні поки що, дійсно вдалося скоротити. У поєдинку із лідером ПСВ, з одного боку натякнув, що вже не проти рушити далі й спробувати обійти “Аякс”, але й водночас не переконав, що ця зміна є неминучою.